Як вже було згадано вище, з розпадом Франкської імперії вплив франків на словянських землях значно послабився, королі Східно-Франкського королівства зайняті іншими справими. Але вже за часів Саксонської династії натиск відновлюється, Генріх І веде війни проти лютичів, Оттон І підключає до справи підкорення словян і церкву, не гребуючи і іншими способами. Кін. 10 ст. – бодричі і лютичі звільняються від німецького панування, утворюється Вендська держава. Словяни з перемінним успіхом ведуть боротьбу проти данців, німців і норманів; так, в 1055 лютичі завдали нищівної поразки саксонському війську. 1129 Вендська держава розпадається.
Генріх І Птахолов: 928 – похід на заельбських слов’ян
Оттон Великий (937 – 973)
- марки на слов’янському прикордонні →християнізація
- 968 – магдебурзька єпископія, І архієпископ – Альберт Магдебурзький(хроніст)
- 983 – придушено повстання заельбських племен лютичів
- 1002 – придушено повстання ободритів
936 – лужицька марка ( Нижня Лужиця) під владою нім. Макграфа Герона
987 – Верхня Лужиця під владою макграфа Мейсинського.
Підкорення німцями полабських словян. 1134 р. – Альбрехт Ведмідь підкорює лютичів і отримує від імператора Священної Римської імперії ці землі в лен. 1147 р. Генріх Лев починає похід на бодричів з метою їх християнізації, невдало, князь Ніклот очолив їх опір і відбив натиск. Але спроба підкорення словян 1160 закінчилися для німців вдало – опір придушений, Ніклот загинув. З більшої частини цих земель Генріх у 1170 році створює Мекленбурзьке герцогство, а решту поділили між собою інші учасники походу. Загарбники утискували словян, відбирали у них землю і витісняли до місць, непридатних для нормального існування. Опір триває, 1164 року спалахує повстання бодричів, очолене сином Ніклота Прибиславом. Воно йшло з перемінним успіхом для обох сторін і закінчилося підписанням угоди, за якою між Лабою та Одером створювалося напівзалежне словянське князівство + католицизм і німецькі порядки. До кінця ХІІ ст. полабські словяни остаточно втрачають свою незалежність. Інакше розвивалися події на землях поморян, які наприкінці Х ст.. увійшли до складу ранньофеодальної Польської держави, а наприкінці ХІІ ст.. – до Священної Римської імперії, де згодом були остаточно асимільовані.
