Найзахідніші словянське племена займали територію між річками Лаба (Ельба) та її притоками Салою (Зааном) на заході та Одером (Одрою) на сході. У нижній течії Лаби й на північ, до Балтійського моря, жили ободрити (бодричі). На схід та південно-східному напрямку від них – лютичі (велети). У межиріччі Сали і Бобра (притоку Одеру), до Рудних гір на півдні – серби-лужичани. Наприкінці УІІІ ст.. вони створили племінні союзи: бодрицький, лютицький і сербський. На схід від полабських племен на Балтійському узбережжі жили поморські словяни.
Поділ полабських племен: Ободрити: бусинці, вагри, варни, глиняни, древани, моравани, полаби, рароги, смоляни
Велети (лютичі): черезпеняни, хижани, долинчани, дошани, нелетичі, плоні, ратари, речани, спревяни, стодоряни, украни, замчищі, земчичі. + руяни
Полабські серби: доломичі, лужичани, мільчани, чутичі, сусличі, колядичі, жирмунтовичі, житичани.
Ободрити. Ареал проживання - нижня течія Ельби (Лаби), захід сучасного Мекленбурга, східна частина землі Шлезвіг-Гольштейн і північно-східна частина сучасної Нижньої Саксонії (області, на схід від міста Люнебург - «Вендланд», район Люхов-Данненберг) де проживали древане. Найбільше місто - Рерік на узбережжі Балтійського моря. Інші центри: Старгард, Любіца, Велеград, Варнов, Зверин, Ілово, Добін (близько Вісмара).
Лютичі. від VI століття проживають на землях між нижньою Одрою і Лабою. На Заході – кордон з ободритами, на сході – Одер, на півночі – Балтійське море, на півдні – племена сербів. Баварський географ нараховує 95 міст; Ретра, Димін, Велігост, Гоцков, Бранібор, Поступим.
Лужицькі серби. Всього налічувалося близько 20 племен, у яких поширився загальний етнонім серби, вони розселилися на території площею близько 40 000 квадратних кілометрів від річки Заале на заході до річок Одер і Бубр на сході і від Берліна на півночі до Рудних гір на півдні. Міста: Будишин, Липск, Цвіков, Дрезна.
Поморяни. Точний ареал виокремити важко, кордон з лютичами якийсь час проходив по Одеру. Міста: Битов, Ленборк, Мястко, Ферстново, Камень.
