31. Боснійські землі в VII-XII ст.

Територію Боснії та Герцеговини, як і більшість теренів Балканського півострова, слов'яни заселили в VI-VII ст. За тих часів на цих землях не Існувало спільного державного утворення,проте в джерелах згадуються окремі області: Захум'є, Травунію, Неретвлянську землю, Раму тощо. Наприкінці IX ст., за правління візантійського імператора Василія І (867-886), боснійські землі, як і півострів у цілому, крім Болгарії, перебували під зверхністю Візантії, а в середині X ст. майже належали до першої держави сербів, яку очолював Чеслав.

Чеслав уперше в історії об'єднав у одній державі практично всі терени, заселені сербами. Після його смерті в 950р. у першій сербській державі запанували дезінтеграційні тенденції, і Боснія відокремилася, розпочавши боротьбу за здобуття власної державності. Ця боротьба, щоправда, не відразу принесла позитивні результати. Спочатку Боснію прибрав до рук хорватський король Крешимир II, а згодом вона знову опинилася в складі сербської держави: на початку 80-х років XI ст. король Бодин захопив Рашку та Боснію, передавши останню в управління своєму намісникові, князю Стевану. До складу держави Бодина входили Зета, Рашка, Боснія, Хум, Травунія. її столицею було місто Скадар.

На початку XII ст. угорці - войовничий і агресивний народ, якого наприкінці IX ст. візантійський імператор Лев VI Мудрий покликав на допомогу у своїй боротьбі проти болгарського царя Симеона посилились. У 1136 р. мадяри з'явились у Боснії, захопивши велику жупу (область) Раму. З 1138 р. Рама є складовою угорського королівського титулу.Водночас правитель Зети – Кочопар зробив спробу утворити зетсько-босанський союз проти жупана Вукана, одружившись з дочкою боснійського бона. Цей союз виявився непродуктивним, і незабаром Рашка остаточно перебрала на себе провідну роль у сербській історії, відсунувши Зету на другий план. Боснія остаточно відокремилася від інших сербських областей.

З середини XII ст. Боснією правив незалежний можновладець (бан), який визнавав зверхність Візантії. Одним із банів був Борич, котрий походив з містечка Грабар'є поблизу Брода й мав маєтки на обох берегах Сави. Він належав до потужної родинної спільноти (братства). Під час династичної кризи в Угорщині 1162-63 рр. Борич підтримував візантійського претендента на мадярський престол, але переміг інший кандидат - Стефан IV. Стефан помстився банові, вирядивши проти нього німецького рицаря Готфріда з потужним військом. Окремі сербські історики висловлюють припущення, що разом з Готфрідом до Боснії прибув і князь Котроман, родоначальник знаної в майбутньому боснійської династії Котромановичів. У 1180 р. в документах уперше згадується ім'я ще одного боснійського бана - Куліна, котрий правив, очевидно, й раніше (можливо, він став баном відразу після Борича, десь у середині 60-х років). На межі XII-ХІІІ ст. Кулін був васалом Угорщини.