Слов’яни спочатку об’єднувались у родові, а згодом у територіальні союзи, які базувалися на кровній спорідненості. Наступним виникали політичні союзи на основі родоплемінних утворень.
Вищим органом влади родоплемінного союзу виступали загальні збори, які розв’язували всі нагальні проблеми господарського, політичного життя, питання війни та миру. Родовий лідер – староста (старшина, жупан).
Для протидії зовнішнім ворогам родові союзи об’єднувались в територіальний, якщо добросусідські стосунки – спільні військові, адміністративні, господарські, правничі органи. 6 – 7 ст. – захоплювали землі→ «військова демократія».
Через соціальне розшарування слов. сусп. стара родова верхівка перетво - рилась на велику землевласницьку та владну аристократію.
Отже: рід, як союз сімей (кровна спорідненість, охоплював кілька поселень, які разом утворювали жупу; очолював вождь-старійшина, наділений військовими, адміністративними та судочинними функціями) → родоплемінний союз (утворював жупу, очолювану жупаном; центр – військове укріплення або місто, де проходили віча, здійснювалось судочинство й містились культові споруди) → племінне об’єднання або племінна держава (кілька союзно-родових жуп, що становили князівство; племінною державою керував князь разом із радою власників-аристократів) → багатоплемінна держава (оголювання великим жупаном або великим князем). Слов’яни прийшли до феодалізму через родову, а згодом через територіально-племінну общину.
