Історичне джерело – все те, що було створено в процесі людської діяльності, або зазнало її впливу.
Джерела з істоірї давніх слов*ян:
- Писемні;
- Археологічні;
- Лінгвістичні.
Писемні джерела виникли за кордоном (візантійціц, араби). Самі слов*яни писемності не мали до 9 ст.
Середньовічні джерела: природно-географічні, етнографічні, речові (археологічні), художньо-образотворчі, писемні – головні для усіх періодів середньовіччя. З часом їх кількість зростає.
Писемні джерела: наративні (оповідні), документальні, законодавчі. Через призму сприйняття тим чи іншим автором, інтерпретація автором у відносно вільній формі.
Наративні джерела: історичні розповіді, агеографічні ( про життя святих), проповіді, настанови, трактати, пам*ятки епістолярної творчості, наукова і художня література, історичні твори –аннали, хроніки, генеалогії.
Документальні джерела – письмові документи, які виникли в результаті діяльності держави, місцевої адміністрації, актовий матеріал державних установ, документи канцелярії міського управління, документи вотчинної адміністрації, документи церковного управління.
Джерела описують географію розселення, устрій, суспільну організацію давніх слов*ян тощо. (Наприклад, Пліній Старший «Природнича історія», Тацит «Германія», Птолемей «Географія», Пріск «Історія», Прокопій Кесарійський «Історія війн Юстиніана» тощо.)
Празько-корчацька культура (західний ареал, відповідає склавинам і венедам),пеньківська (східний ареал, відповідає антам візантійських авторів), колочинська (північно-східний ареал).
