пользователей: 30398
предметов: 12406
вопросов: 234839
Конспект-online
РЕГИСТРАЦИЯ ЭКСКУРСИЯ

4 курс 2 семестр:
» гена
» мартинов
» дек
» дек 2
» дек 3
3 курс 2 семестр:
» СССР
» ccch 2
3 курс 1 семестр:
» CИД
» СИД 2
» rubel
» Папенко
2 курс 2 семестр:
» Мотрук
» СИТ
» Котляров
» Мельничук
II семестр:
» второй модуль Россия
» Первый модуль Россия
» Давня
» Екзамен Українська Етнологія
» English
» Античність
» етнологія
» Первый модуль Этнология
» первый модуль - нова история Украины
» первый модуль - нова история Украины 2
» второй модуль философия
» Українська мова
» Спецкурс - греки
I семестр:
» История первобытного общества
» История Древнего Востока

26. Ораторське мистецтво. Демосфен, Ісократ.

Батьківщиною красномовства вважається Еллада, хоча ораторське мистецтво в найдавніші часи знали і в Єгипті, і в Ассирії, і в Індії. Але ніде, як відомо - ні в стародавньому, ні навіть у новому світі - красномовство не користувалося такою популярністю і таким впливом, як в античній Греції, а особливо в Афінах.Саме в античній Греції воно стрімко розвивається, і вперше тут з'являються систематичні роботи по його теорії. 

У V ст. до н. е.. в Елладі були поширені міста-держави, в яких розвивалася рабовласницька демократія. У них створилася особлива атмосфера для розквіту красномовства. Верховним органом у такому місті були Народні збори, до яких політичний діяч звертався безпосередньо. Щоб залучити на свій бік народ (демос), треба було представити свої ідеї найбільш привабливим способом. 

Публічно вирішувалися не тільки політичні питання, але і відбувався суд. При цьому прокурорів не існувало, і обвинувачем міг виступати будь-хто.Обвинувачений захищався сам, переконуючи суддів у своїй невинності. За таких умов у більш вигідному положенні виявляються ті, хто, володіючи даром слова, умів розташувати до себе слухачів. 
Отже, громадське життя Стародавньої Греції було таке, що політику доводилося виступати в зборах ради та на народних зборах, полководцю - перед військом, приватній особі - перед судом, а також на святах, дружніх зустрічахпоминках, які бували досить багатолюдними. У цих умовах красномовство стає необхідним кожній людині.

Демосфен

У класичній давньогрецькій риториці Демосфен (384-322 рр. до н. е.) став вершинною постаттю - її символом. Цьому сприяло те, що більшого патріота й захисника серед ораторів, як Демосфен, Давня Греція не знала.

Демосфен був спочатку логографом. Проте у виступах перед великою публікою зазнавав невдач. Погана дикція, нервовий тік плечей, часте дихання не подобалися слухачам. Він все життя підпорядковував меті стати прекрасним оратором. Заради цієї мети аналізував бесіди, зустрічі, розмови, виступи інших ораторів. Запам'ятавши чужу гарну промову, намагався розкласти в ній всі ходи міркувань, доказів і спростувань, потім шукав інший шлях, свій, виразити цю саму думку. Щоб позбавитися нервового посмикування лівого плеча, підвішував над ним меч. І, нарешті, таки зробив з себе прекрасного оратора. Такі тренування привчили Демосфена завжди готуватися до промови. Він не виступав без попереднього обдумування промови, і через це над ним піджартовували. Демосфен же доводив, що істинний прихильник демократії повинен готуватися до промови, бо це знак поваги до народу, віра в силу слова. Тільки прихильники олігархії покладаються на силу рук, а не слів [8; ст.29].

Демосфен вважав, що «не слово і не звук голосу цінні в оратора, а те, щоб він прагнув до того ж, до чого прагне народ, і щоб він ненавидів чи любив тих самих, кого ненавидить чи любить батьківщина» [там же;ст.29] Намагаючись об'єднати еллінський світ, Демосфен виступив проти македонського царя Філіппа, що хотів прихопити собі частину демократичної Греції, а, як удасться, то й більше. Демосфен гнівними посланнями проти царя Філіппа започаткував у риториці окремий жанр - філіппіки. У його філіппіках є такі думки: «Будь-який цар або тиран є ворогом свободи і противником законів»; «Не підкоряй собі закони, а підкоряйся їм сам: тільки цим зміцнюється народовладдя» [там само; ст.29]. Опора на закон - ось головне завоювання демократії і основа народовладдя, тому що демократична держава є державою правовою. Демосфен вступає в багаторічну боротьбу з оратором Есхіном, прихильником царя Філіппа. Демосфен додає до високої політичної патетики у своїх промовах інвективну лексику, використовує дотепний прийом претериції (з грецької мови дослівно перекладається як «проходжу мимо»), який полягає в тому, що автор заявляє, ніби не буде сваритись, а потім лається, обіцяє не згадувати, а потім згадує тощо. У звинувачувальних промовах Демосфен поєднує елементи урочистої політичної мови і мови майдану, вулиці, майстерно вплітає елементи народної сміхової, комічної культури (грубі жарти, образи).

Про стиль промов Демосфена можна дістати враження з такого зразку: «Тож хіба не дивно і не безглуздо самим не зробити того, що ви доручаєте богам… хоча сьогодні це у ваших силах, - чи ж не дивно виправдати злочинця, на голову якого ви закликаєте погибель з висоти? Тож не буде так» [1; ст.68].

Політичні промови Демосфена (а серед них вісім філіппік) були настільки майстерними і загальнозрозумілими, що навіть вороги оратора їх визнавали. Розповідають, що коли цар Філіпп Македонський прочитав третю філіппіку Демосфена, то сказав: «Якби я слухав Демосфена, я сам би подав голос за нього як за вождя в боротьбі проти мене» [там само; ст.30]. Його манера виступу була настільки бурною, що супротивники називали його «диким звіром» [6; ст.16].

Йому вдалося значно доповнити арсенал риторичної техніки своїми засобами. Він вважав, що першою умовою успіху оратора є жвавість, другою - жвавість і третьою - жвавість. [8; ст. 30] Демосфен застосовував різноманітні методи доказів. Висновки в промовах вирізнялися простотою і переконливістю. Зазвичай у висновку він давав або узагальнення всього сказаного або звертався із закликом до слухачів. Так, наприклад, четверта філіппіка закінчувалася словами : «Или измените свое поведение, или пеняйте на себя, когда все погибнет» [6; ст.16-17]. Не цурається він фігури умовчання, ніби запрошує слухачів до співтворчості, продовжити думку і дати свою оцінку. Демосфен прожив активне життя. І не тільки тим, що багато виступав (збереглося 60 промов), а й тим, що і виступи, і вчинки, і самі промови були діями і давали результат.

Ісократ

Що в жанрі судового красномовства зробив Лісій, то в жанрі урочистого красномовства зробив Ісократ (бл. 436 - 338 рр. до Р. Х.). Походив Ісократ із заможної колись, але збіднілої афінської родини. Він був сином багатого ремісника Феодора. Після розорення свого батька, він виїхав у Фессалію і там вивчав ораторське мистецтво у знаменитого софіста - ритора Горгія. Повернувшись до Афін, він був змушений обрати професію логографа. Писав судові промови, які, як він сам вважав, не заслуговують  на увагу. Судові промови Ісократа нагадують промови Лісія своєю чистою аттичною мовою і багатством ораторської техніки. Згодом Ісократ відкрив ораторську школу з високою платою за навчання, з якої вийшли багато політиків, ораторів і письменників. 

Школа Ісократа була чимось на зразок політичного гуртка з ідеями і настроями, ворожими афінської демократії. У промові «Проти софістів» Ісократ передає програму своєї діяльності. Він доводить, що не можна змішувати щиру філософію, яку він ототожнює з риторикою, з хитрощами софістів, які вважали спритність у промовах єдиним предметом, гідним вивчення. 

Істинний оратор, на думку Ісократа, повинен мати талант, бути освіченою людиною і вправлятися, тобто копітко працювати над складанням промов. Речі Ісократа були політичними памфлетиами, відозвами, захищали інтереси грецького народу і прославляли Афіни. 

У такому складному переплетенні політичних і соціальних протиріч Ісократ висунув у своїх промовах політичну програму порятунку Еллади. Ісократ - прихильник «панеллінізму». Він відстоює ідею відновлення старого, Афіно - спартанського союзу, надання морської гегемонії Афінам, а сухопутної - Спарті. Він закликає афінян і спартанців для спільної боротьби. Вперше він виступив з цією програмою в своїй промові «Панегірик» в 380 р. до н.е. Над цією промовою він працював близько 10 років. Суть її полягала в тому, щоб об'єднати сили греків для боротьби проти варварів - тобто для завоювання Персії. Надалі він звертався з цією ідеєю до різних монархів і тиранів Греції. Останній, до кого він звернувся, Філіпп II, дійсно почав готувати цей похід, завершити який йому не вдалося. Це виконав його син, Олександр Македонський. Ісократ практично став ідеологом промакедонської партії в Афінах, навколо якої групувалися в основному громадяни з заможних верств населення.
 


26.12.2014; 13:31
хиты: 206
рейтинг:0
для добавления комментариев необходимо авторизироваться.
  Copyright © 2013-2024. All Rights Reserved. помощь