Дієслово – повнозначна частина мови, яка означає дію або стан і відповідає на питання що робити? що зробити?
Основні форми дієслова:
1) інфінітив, або неозначена, початкова форма дієслова (ходити, робити);
2) способові форми (дієвідмінювані дієслова) – дійсний, умовний, наказовий спосіб: ходжу, буду ходити; ходив би; ходи;
3) дієприкметник – збайдужілий, пофарбований;
4) дієприслівник – ходячи, зробивши;
5) безособова форма на -но, -то: зроблено, забуто.
Утворення наказового способу
Не можна утворювати наказовий спосібза допомогою дієслова давайте. Замість давайте обговоримо це питання треба сказати обговорімо це питання, замість давайте подумаємо над цьою проблемою – подумаймо над цією проблемою.
В офіційному спілкуванні форми власне наказового способу (іди, робіть) використовують тільки в усному мовленні. У писемному мовленні переважає інфінітив (зробити, нести, взяти, вантажити), безособові форми на -но, -то (заборонено списувати) та описові звороти (необхідно зробити). Інфінітив має більш категоричний характер висловлювання (здійснювати, виконувати), безособові форми – менш категоричні (не слід, заборонено).
Особливості дієслівного керування
Дієслова вимагають певного відмінка від залежних від них іменників. При цьому дуже часто дієслівне керування українських і відповідних російських дієслів відрізняється. На такі дієслова треба звернути особливу увагу:
благодарить слушателей (кого?) – дякувати слухачам (кому?)
причинять вред (що?) – завдавати шкоди (чого?)
обучаться математике (чому?) – навчатися математики (чого?)
болеть гриппом (чим?) – хворіти на грип (на що?)
подписаться на газету (на що?) – передплатити газету (що?)
подражать отцу (кому?) – наслідувати батька (кого?)
работать по совместительству – працювати за сумісництвом
обратиться по адресу – звернутися на адресу
извини меня (кого?) – вибач мені (кому
