Софія Олексіївна (17(27) вересня 1657 — 3(14) липня 1704) — царівна, правителька-регентша Московського царства в 1682–1689 роках при молодших братах Петрові І і Іванові V.Донька царя Олексія Михайловича від першої дружини, Марії Милославської; старша сестра Петра І. Софія Олексіївна здобула добру освіту, відзначалась великою енергією.
Після смерті свого брата царя Федора Олексійовича (у квітні 1682) брала активну участь у боротьбі придворних боярських угруповань за владу. В травні 1682 Софія Олексіївна разом зі своїми родичами Милославськими, спираючись на підтримку московських стрільців, добилась проголошення царем, поряд з Петром І, також Івана V Олексійовича і призначення її правителькою-регентша при малолітніх царях.
Придушила спробу свого колишнього спільника І. Хованського підняти стрілецький заколот у Москві. За правління Софії Олексіївни царський уряд підписав «Вічний» мир 1686, згідно з яким Річ Посполита відмовлялась від претензій на Лівобережну Україну, Київ, Запорожжя, Чернігово-Сіверську землю з Черніговом та зобов'язувалась організувати військові походи проти Кримського ханства. Ці походи, під керівництвом В.Голіцина, в яких брали участь і українські козацькі полки, завершилися повною поразкою.
1687 усунула від влади гетьмана Івана Самойловича і затвердила гетьманом Івана Мазепу, з яким московський уряд уклав Коломацькі статті 1687
Невдачі Кримських походів, суворі репресії проти стрільців та неспроможність уряду Софії Олексіївни стати на шлях реформ послабили її позиції у боротьбі з прихильниками Петра І. У вересні 1689 була скинута з престолу Петром І і ув'язнена в Святодухівському монастирі Незабаром Петро І вирішив, що тримати її далеко від столиці небезпечно і перевів її в Московский Новодівочий монастир. 1698 намагалась використати стрілецький бунт для боротьби за владу. Після розгрому стрілецького повстання пострижена в черниці під іменем Сусанни. Померла в ув'язненні в Новодівичому монастирі.
