Загострення внутрішніх суперечностей та активізації революційних рухів у зв'язку з «весною народів» 1848 р. спричинили проведення в обох імперіях, до яких належали українські землі, соціально-економічних і правових реформ. Українські землі, підпорядковані Австрійській імперії, були найвідсталішою в її складі частиною. Промислове виробництво залишалось на мануфактурній стадії. Сільському господарству, головному в економіці Західної України, заважало кріпосництво. Селяни змушені були виконувати панщину та феодальні повинності, що спричиняло посилення антифеодальної боротьби. Кульмінацією селянського руху стали антифеодальні виступи селян у 1846—1848 pp., що охопили всю Галичину. Повстання було придушено, але воно стало однією з вирішальних передумов скасування панщини не лише в Галичині, ай в Австрії.
Натомість у Російській імперії - повна залежність селян. Катерина II З травня 1783 р. ввела кріпацтво на Лівобережній Україні. Скасування панщини остаточно ліквідувало юридичну залежність селянина від панського двору. Зробивши українського селянина володарем його власної землі, це скасування пробудило в ньому потяг до політики, освіти та культури. Завдяки цьому селянство перетворилося на самостійну суспільну силу, на важливого чинника політичного життя.
Попри всі зміни, Західна Україна залишилася землеробською. В аграрних відносинах домінувало поміщицьке землеволодіння.
Політичний вплив здійснених урядом реформ став відчутний і в промисловому виробництві, особливо в 70—80-ті pp. XIX ст., - період становлення промисловості краю. Залишаючись тривалий час аграрно-сировинним колоніальним придатком Австро-Угорщини та країн Заходу, західноукраїнські землі майже не мали важкої промисловості.
Зросло лісохімічне виробництво. У Великому Бичкові на Закарпатті було збудовано перший, у Тур'ї Бистрому — другий, у Перечині — третій лісохімічний заводи. Це були великі як на той час підприємства. На початку XX ст. введено в дію заводи у Сваляві та Вигоді.Господарське значення мав видобуток кам'яної та кухон. солі, який зростав з року в рік.
Але, західноукраїнські землі були відсталими провінціями Австро-Угорської імперії. У промисловості Галичини на початку XX ст. було зайнято лише 9 % населення, у сільському господарстві — 77 %. На Буковині в 1900 р. сільським господарством було зайнято 75% населення. У Закарпатській Україні в промисловості працювало не більше ніж 5 %.
У середині 50-х років у Російській імперії розпочався період реформ, які сприяли лібералізації царського режиму. Спонукали до цього поразки Росії в Кримській війні 1853—1856 pp., яка засвідчила її економічну і військово-технічну відсталість, а також піднесення селянського руху по всій імперії, найбільше — в Україні, де не забулися визвольні традиції козацтва.
Поштовх реформам дала смерть царя Миколи І (1855). Його син Олександр II зійшов на престол, цілком усвідомлюючи необхідність змін. Відміну кріпосного права було проголошено маніфестом Олександра II 19 лютого 1861 р.
Аграрна реформа 1861 p., проведена в інтересах поміщиків, багато в чому була непослідовною, половинчатою і переважну більшість населення країни — селян та, колишніх кріпаків — розчарувала.
І все ж реформи 1861 і 1866 pp. принесли кріпакам особисту свободу. Вони перестали бути власністю поміщиків. Селяни, як і представники інших соціальних верств населення, могли купувати і збувати рухоме і нерухоме майно, вільно торгувати, відкривати промислові та ремісничі підприємства.
В Україні перші залізничні колії прокладено в 1866—1871 pp. між Одесою і Балтою.
У середині 70-х років завершився промисловий переворот на транспорті. У 1913 р. українські залізниці перевезли 104 млн. т вантажів і 49 млн. пасажирів.
Розвиток індустрії України відбувався однобічно. Швидкими темпами розвивалися базові, видобувні галузі, які поставляли сировину. Інші, окрім сільськогосподарського машинобудування, тупцювали на місці. Це, стосувалося виробництва готової продукції, від якої Україна залежала від Росії.
Зростання промислового виробництва спричинило приплив населення з Центральної Росії, особливо в Донецько-Криворізький регіон. Унаслідок цього в деяких містах Східної України помітно переважало російське населення.
