Хмельниччина — назва історичного періоду 1648–1657 років та повстання під проводом Богдана Хмельницького, під час яких Річ Посполита втратила контроль над центральною частиною українських етнічних земель, на базі яких постала козацька держава «Військо Запорозьке» на чолі з гетьманом, що проіснувала до 1760-их років.
Соціальна структура населення.
В умовах визволення України з-під магнатсько-шляхетського гніту поступово складалася нова соціальна структура держави. У Гетьманщині визначалося п'ять станів:
• козацтво;
• шляхетство;
• духовенство;
• міщанство;
• селянство.
Стани поділялися на окремі соціальні групи, які розрізнялися правовим та економічним становищем. ^ До привілейованої групи належали:
• українська шляхта;
• козацька старшина;
• найвище православне духовенство;
• міська знать.
Їм значно поступалися в правах і соціальному становищі рядові козаки, міська біднота, селянство.
^ В умовах Національно-визвольної війни козацтво отримувало помітну підтримку та увагу з боку Богдана Хмельницького. Щоб розширити соціальну базу Гетьманщини, він надав право селянам переходити в козацький чи міщанський стан.
Незважаючи на різне політичне та соціально-економічне становище різних верств населення в Україні, гетьманові вдалося їх об'єднати навколо єдиної ідеї — боротьби за незалежну Українську державу.
Наявність власного війська.
У роки Національно-визвольної війни українське військо нараховувало до 300 тис. осіб. Воно складалося з представників різних верств суспільства й уперше в історії носило загальнонародний характер.
Українська армія була однією з найкращих у Європі за військовою організацією й тактикою.
Під проводом Б. Хмельницького вона завдала поразки найкращим польським полководцям — Потоцьким, Вишневецькому, Чарнецькому. У багатьох битвах Національно-визвольної війни українські війська виявили масову жертовність, героїзм, самопожертву в ім'я України.
