Систематична робота з науково-навчальною літературою відшліфовує вміння щодо сприйняття, утримання й поновлення інформації, змістової і мовної компресії тексту джерела та активно розвиває навички писемного мовлення. Здобуття знань шляхом самостійного опрацювання текстів (а це і є основний чинник самоосвіти!) ґрунтується на комплексі взаємопов’язаних умінь: визначати і формулювати основну проблематику текста-джерела, здійснювати смисловий і структурний аналіз тексту, стисло подавати інформацію тексту за деталізованим планом, знаходити додаткову, побіжну інформацію і відмежовувати її від головної, здійснювати поєднання інформації різних джерел (за допомогою порядку слів, фраз, абзаців і відповідних засобів зв’язку тексту), “згортати” (“пакувати”) інформацію тексту до рівня головної у різні способи (синтаксична конденсація, вилучення зайвої інформації та скорочення слів, речень, фраз, смислових фрагментів тощо); вводити елементи опису тексту-джерела до продукованого тексту та об’єднувати в ньому всі його компоненти (основний матеріал джерела, додатковий матеріал, оцінка тощо).
Безперечно, що організація процесу самостійного здобуття знань залежатиме і від мети та видів читання. Наукою напрацьовано загальні правила роботи з науковим текстом як правила його читання (розуміння):
— ознайомтеся спочатку з бібліографічним описом тексту;
— переконайтеся, що розумієте всі слова, терміни, терміносполуки, фрази;
— читайте з олівцем в руках, робіть потрібні позначки (наприклад, різнокольорові у відповідності до характеру позначок);
— обміркуйте здобуту інформацію, осмисліть її, спираючись на свої знання і досвід; систематизуйте знання;
— доберіть самостійно приклади, що також ілюструють головні ідеї (думки) тексту;
— перечитайте ще раз найважливіші за змістом фрагменти тексту та ті, що ще не зовсім зрозумілі або ж викликають певний сумнів;
— письмово передайте основну інформацію;
— критично сприймайте прочитане, порівнюйте з інформацією інших джерел щодо висвітлюваного питання, знайомтеся з рецензіями на опрацьовані наукові джерела.
Отже, специфіка роботи з науковим текстом випливає з об’єктивної потреби — здійснювати у найбільш ефективний спосіб аналітико-синтетичну переробку текстової інформації, що в свою чергу вимагає сформованості двох взаємопов’язаних умінь:
1) аналізувати текст за композиційно-смисловою структурою;
2) подавати здобуту інформацію у стислій формі різними жанрами писемної продукції.
Ці уміння можна якісно та швидко розвинути завдяки систематичній роботі за алґоритмічними приписами, що врешті-решт спри ятиме формуванню і подальшому вдосконаленню творчих здібностей для виконання науково-дослідної роботи, яка повинна стати “невід’ємним компонентом підготовки спеціалістів з вищою освітою».
