Культура слухання
Культура слухання – це активна діяльність, що передбачає вміння мовчати та використовувати вербальний зв’язок зі співрозмовниками з метою досягнення взаєморозуміння і розв’язання комунікативної проблеми.
Нерефлексивне слухання – уважне слухання співрозмовника практично без мовного втручання.
Рефлексивне слухання – регулярне використання зворотного зв’язку для досягнення більшої точності в розумінні співрозмовника. Розрізняють чотири види реакцій людини під час слухання: з’ясування, перефразування, відбиття почуттів і резюмування.
З’ясування – звернення до співрозмовника за уточненнями та постановка перед ним «відкритих» запитань.
Перефразування – це формулювання думки співрозмовника своїми словами з метою визначення точності розуміння.
Відбиття почуттів – акцент у слуханні робиться не на змістовній стороні мовлення, а на емоційних реакціях співрозмовника.
Резюмування — використовується, якщо під час розмови увага переключається на інше, нерідко другорядне питання, а також для підбиття підсумків, з метою запобігання конфліктним ситуаціям.
