пользователей: 30398
предметов: 12406
вопросов: 234839
Конспект-online
РЕГИСТРАЦИЯ ЭКСКУРСИЯ

Стандарт і субстандарт.

Ознакою національної мови є її багатовимірність, що виявляється у співіснуванні в ній мовного стандарту та субстандарту (арго, жаргонів, сленгу). Між указаними лінгвальними феноменами існує діалектичний зв’язок, який сприяє розвитку національної мови та збагачує уявлення про неї.

Стандарт – це відтворена у процесі функціонування нормалізована мова.

Субстандарт – це ненормалізована мова, окремо соціально або географічно обмежених груп.

Термін "мовний стандарт" має право на існування, оскільки відтінює обов'язковість дотримання правил мовної діяльності. Стандарт не може бути чимось, що швидко змінюється, надуманим чи випадковим; стандарт — це результат багатовікових традицій, відбору типового.

Арго – це таємна мова, якою користуються члени закритої групи, а жаргон – атрибут негерметичної групи, це соціальний діалект певної вікової спільноти чи професійної корпорації. На відміну від арго і жаргону мовне середовище усного спілкування великої кількості людей,  яке відрізняється від мовної норми, отримало назву «сленг», сленг – це емоційно-забарвлена лексика, яка виникає і існує внаслідок установки на  інтимний, фамільярно-знижений стиль розмови за соціально-мовної єдності тієї чи іншої групи носіїв.

Слеенг характерний перш за все для молоді. Цим відрізняється з одного боку від жргонів, що об’єднують різні категорії мовців за родом занять, захопленням, суспільним становищем тощо, а з другого боку – і від арго.

До субстандарту ставляться мовні елементи, які мають властивості системи, які проявляються на всіх мовних рівнях. До типових мовних сфер субстандарта належить діалект, а також мова фольклору


17.01.2014; 21:45
хиты: 441
рейтинг:+2
Гуманитарные науки
лингвистика и языки
языки
для добавления комментариев необходимо авторизироваться.
  Copyright © 2013-2024. All Rights Reserved. помощь