Серед доробку інших українських барокових авторів творчість ченця Климентія виокремлюється насамперед широтою тематики. Жоден з поетів цього періоду не спромігся зобразити сучасне йому життя настільки повно, як Климентій Зіновієв. У його збірці є вірші про імена Божі, явища природи, пори року, тварин, різні тілесні та душевні вади, смерть.
Останнім Климентій приділив найбільше уваги, створивши "віршовану енциклопедію тогочасних ремесел та промислів". Цикл віршів поета про ремісників – унікальне явище в українській літературі. Климентій Зіновієв не просто описує роботу майстрів і перелічує виготовлені ними вироби, а й подає цілісну картину укладу ремісничого життя епохи з усіма її особливостями: уявленнями про навколишній світ, релігійними переконаннями, народними звичаями, побутовими подробицями.
До ремісників Климентій зараховує не лише звичних нам кравців чи гончарів, а й женців, садівників, катів і козаків. Поет завжди передає власне ставлення до описаного у певному вірші .
Надзвичайно прихильно ставиться поет до всіх ремісників, чия діяльність є пов’язана з хлібом. Климентій Зіновієв вшановує працю женців, молотників, мельників та володарів млинів, а вірш "Про орачів..." маже повністю присвячує возвеличенню "хліба святого".
Проте не хлібом єдиним живе людина, тож не менш важливою є праця тих, хто виготовляє папір, друкує книги та виготовляє для них обкладинки. Власне, книга – центральний образ барокової культури. Водночас Климентій Зіновієв висміює ткачів та калачників, адже вважає їхнє ремесло за таке, що не потребує особливих навичок та тривалого навчання. Але найбільшого осуду, на думку ченця-поета, заслуговують "богомази", які не навчилися справно малювати, а тільки псують ікони.
До ремісників відносить Климентій і людей військової справи – козаків. Саме образ козака в епоху бароко є втіленням національного героїзму, лицарської честі, благородства та "золотої вольності". Климентій Зіновієв усіх майстрів, що долучилися до військової справи – від шабельників до музик.
Цикл віршів про ремісників охоплює не тільки широке коло різноманітних "професій" (більше 90), а й багато популярних у добу бароко образів та мотивів, які сучасному читачеві можуть здатися непоєднуваними з центральною темою ремесла. Зокрема, маємо тут згадку про "чотири останні речі", мотиви страху й невідворотності смерті ("Про лікарів...") та прижиттєвих відвідин пекла і раю ("Про тих, хто копає глибокі криниці..."); образ моря як бурхливої природної стихії ("Про перевізників"); мотиви мандрівки та "небесної дороги" ( "Про кравців", "Про котлярів"); образи саду й винограднику ("Про садівників", "Про виноград і виноградарів").
Одним із центральних у "ремісничих" віршах Климентія є зображення Бога як першого майстра, що створив людину за своїми "образом і подобою", наділивши її здатністю творити ("Про гончарів", "Про іконописців...", "Про золотарів"). Поет підкреслює, що всі свої знання і вміння люди отримують через Боже благословення.
Впродовж багатьох років збірка поета залишалася джерелом свідчень очевидця про життя, звичаї та побут тогочасних українців. Книга народних ремесел, звичаїв та побуту в Україні, писана Климентієм Зіновієвим, поетом кінця XVІІ — початку XVІІІ ст."
