Середина і друга половина 17 ст . в Україні позначені динамічними ,драматичними подіями : визвольна війна під проводом Б.Хмельницького ,пошуки союзників у боротьбі проти агресивних посягань Польщі і Туреччини ;Гол.особл.того часу були розвиток релігійної,нац.. та політичної свідомості укр..народу ,звитяги козацтва і не завжди гідна поведінка його ватажків ,боротьба за владу з патріотичними намірами ,але ганебними наслідками .Складні перипетії та колізії епохи певним чином були відображені в тематиці ,жанрово стильових формах історичної прози ,яка продовжувала традиції літописання ,але під впливом нового часу набувала інакших зображально- виражальних параметрів .Дослідник історичної прози епохи бароко М.Корпанюк так охарактеризував основні її передумови : «Джерелами розвитку літописного жанру були складні умови суспільно-політичного життя, національно-виз¬ вольної боротьби з усіма її суперечностями; боротьба із зовнішніми агресорами, внутрішні релігійні проти¬ стояння, неоднозначна діяльність козацтва та його ста¬ нові проблеми; процес завершення формування нації, відбудова держави та її втрата через цілеспрямоване руйнування Московією та Польщею».
Другу половину XVII ст. історики називають «козацькою ерою», яка охопила «козацьку революцію 1648— 1657 років». Загалом тогочасна культура була «освітлена загравами воєн». Важлива особливість світоглядних та культурологічних засад епохи — народження «козацькоруськоївітчизни». Над хаотичною розбіжністю політичних орієнтацій, персональних ворожнеч та особистих амбіцій височіла спільна мета — відновити «братерство» мешканців краю, знівеченого громадянською війною.
Монастирське літописання.Із часів Київської Русі літописання зосереджувалося в монастирях. Ця традиція проіснувала до XVII— XVIII ст., але зміст монастирських нотаток набув дещо іншого характеру: вони відображали переважно дві теми: історія і діяльність обителі, історичні події в Україні.Густинський літопис (1623—1627) — компіляція з Києво-Печерського патерика, вітчизняних літописів та польських хронографічних джерел, де викладено історію України від найдавніших часів до Берестейської унії. У літописі розкрито внутрішні монастирські проблеми, відзначено велику заслугу козацтва, гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного. Підгорецький, Межигірський, Крехівський, Добромильський літописи (Галичина) проповідували ідею об’єднання православних людей незалежно від їх соціального стану. Вони зосереджені на зображенні козацьких справ (війни з татарами, поляками), відбудови України, у чому вбачали велику заслугу церкви, зокрема її лідерів — Іова Борецького, Іллі Копинського, Петра Могили. Світські крайові літописи.У світських літописах основну увагу було зосереджено на військовій (козацькій) тематиці, політичних справах (відносини України з Польщею, Московією, Туреччиною), визвольній війні на чолі з Богданом Хмельницьким, обороні церкви, козацькому лицарстві, провідниках нації. Острозький літопис виражає ідеологію оточення князя Василя-Костянтина Острозького: у ньому висвітлено діяльність династії Острозьких на тлі взаємин із Литвою, Польщею, Московією, князівськими родами України, їх внесок у захист і зміцнення православної церкви і державності. У літописі йдеться про поступове вимирання роду через чоловічу смертність та окатоличення. Найбільші досягнення, на думку автора, пов’язані з діяльністю Костянтина Острозького та його сина Василя-Костянтина. Основну увагу у Львівському літописі (припускають, що його автором був козацький дипломат і писар Михайло Гунашевський), зосереджено на козацтві, до якого автор виявив симпатію, та місцевій українській і польській шляхті, яку розцінював як винуватицю всіх бід в Україні. Хмільницький літопис— короткий твір, у якому зображено повстання козаків 1636—1637 рр., а також визвольну війну 1648—1649 рр. Наголошено на жорстокості обох сторін військового протистояння, викликаного соціально-політичними і релігійними суперечностями українців та поляків. Розкрито тему зрадництва, розорення українських земель війною та природною стихією. У літописі Йоахима Єрлича (українського шляхтича) визвольну війну названо «нешасним початком розбою хлопського», козаків — розбійниками, свавільниками. Ідеальні герої цього твору — Ярема Вишневецький, Павло Тетеря, які прислужували польській шляхті. Так, завдяки світським крайовим літописам було створено козацький героїчний епос.
