{13 Ораторсько-проповідницька проза XI—XII ст.}
Проповідь як жанр виникла (IV— VI ст.), увібравши античні та біблійні традиції. Визначальний вплив на зміст, характер і форму проповіді мала Біблія. Давнє письменство включає проповідь у систему літературних жанрів завдяки її виразній художній специфіці.
Проповідь — жанр ораторсько-публіцистичної прози в давній літературі; твір урочистого або релігійно-навчального характеру.
Схема і жанрові постулати проповіді передавали через гомілетику (грец. homileo — спілкуюся з людьми) — мистецтво церковного красномовства. Звідти перейнято два основні типи проповідей:
а) урочиста проповідь — її проголошували на великіхристиянські свята для церковної еліти;
б) щоденна проповідь — покликана, відповідно дохристиянського календаря, вшановувати певного святого чи подію із біблійної історії.
Оригінальні проповідницькі твори на Русі пов'язують із церковною діяльністю київського митрополита Іларіона (відома лише одна його проповідь — «Слово про Закон і Благодать») та ченця Кирила із Турова. Творчість цих проповідників започаткувала традицію проповідницької прози в давній українській літературі.
пам'ятка проповідницької прози доби Київської Русі «Слово про Закон і Благодать» належить Іларіонові (? — прибл. 1053) — першому руському митрополиту. Основними джерелами пам'ятки є Старий і Новий Завіти, усні та писемні оповіді і легенди, «Повість минулих літ». Слово.. має патріотичне спрямування. Складається з трьох частин 1) притчу про Сару(неплідна, баг дав ій сина Ісаака вільну дитину) і Агар(рабиня має сина Ізмаїла - раб віл Аврама). Аврам (чоловік Сари. Породив сина від рабині Агари) 2) Прославлення князя Володимира. 3) Протиставлення язичництва та християнського станів на Русі. Завершує слово… піднесеною молитвою.
