{11. Галицько-Волинській літопис}
Пам'ятка давньоукраїнської історіографії Галицько-Волинський літопис входила до «Літопису Руського».
Літопис розпочинається згадкою про смерть Романа Мстиславича, який загинув у 1205 p і закінчується 1292 р. Це було окреме літописне зведення, над яким працювало не менше п'яти авторів-укладачів. У першій (Галицькій) частині літопису (до 1261 р.) йдеться про події на галицькій землі. Виклад зосереджено навколо постаті Данила Романовича. З 1261 р. розпочинається друга, Волинська, частина літопису, яка відображає події, пов'язані з волинською землею і волинськими князями (Василько Романович та його внук Володимир).
Джерелами Галицько-Волинського літопису були: літописні записки-нотатки, що складали при князівських дворах та монастирях; документи (акти, грамоти, військові донесення, дипломатичні звіти); розповіді очевидців про битви та походи, військові повісті, Святе Письмо, «Слово про Закон і Благодать» митрополита Іларіона.
Вважають, що початок Галицької частини літопису склав книжник Тимофій у 1211 p., продовжили цю роботу київський митрополит Кирило і єпископ Іоанн із Холма.
Досліджуючи Галицько-Волинський літопис, М. Костомаров звернув увагу на його відмінність від попередніх літописних зводів: відсутність чіткого поділу на роки, здебільшого світський характер розповіді, такох літопис відзначається образністю мови, поетичністю стилю..
Літопис відтворює історію галицьких і волинських земель упродовж XIII ст., тому передає різноманітні події та враження. Виклад подій здебільшого образний, художній.
З-поміж літературних прийомів і риторичних засобів у літописі можна виокремити синекдоху, метонімію, градацію, гіперболу, риторичні звертання, вигуки, порівняння, паралелізм, антитезу. Так, наприклад, гіперболізовано чесноти Данила Галицького «Данило не спав тоді три дні і три ночі, так само і вої його».
Послуговувалися автори літопису і порівняннями, які додають зображуваному емоційного колориту. Так, «галичани зустріли Данила, «як діти отця, пустилися вони до нього, як ті бджоли до матки, як олені, спраглі води, до джерела».
Високо оцінив Галицько-Волинський літопис М. Возняк.
