{6.Біблія як літературна пам*ятка, значення.}
Для розвитку української літератури Біблія має надзвичайно важливе значення, адже давньоруська рукописна книжна література починається т з Острозької Біблії (1581 р.) та «Апостола» (1574 р.).
В українській літературі широка розробка біблійних сюжетів відбувалася у XIX — на початку XX століття. Біблійні мотиви використовували такі українські класики, як Т. Шевченко, П. Куліш, Ю. Федькович, Леся Українка, О. Кобилянська, І. Франко. У своїх творах на тлі художньо переосмисленого біблійного сюжету автори розмірковували про долю українського народу.
Початок XX століття в українській літературі характеризується духовним занепадом, який спричинила Жовтнева революція 1917 року. І хоча біблійні мотиви ще зустрічаються у 20-х роках у поезії П. Тичини, М. Рильського, та згодом філософська та духовна тематика в літературі на території Радянської України зовсім згасає. У 30-50-х роках активно розвивають духовну тематику письменники діаспори — Є. Маланюк, Ю. Клен, М. Орест, звучать біблійні мотиви у творах У. Самчука («Марія»), І. Багряного («Сад Гетсиманський»),
Наприкінці 50-х — на початку 60-х років в Україні почалась «хрущовська відлига», яка повернула у творчість поетів-шістдесятників духовно-релігійну тематику. Християнські мотиви виразно звучать у творчості М. Руденка, В. Симоненка, О. Бердника, В. Стуса. Сьогодні біблійні мотиви простежуються в поезії І. Драча, Л. Костенко.
