{5.Перекладна література Київської Русі}
Із прийняттям християнства на Русі почалося засвоєння візантійської, болгарської книжної писемності, яка вплинула на розвиток мови, стилю, жанрових різновидів вітчизняної літератури. Перекладна література поділялась на релігійно-християнську та світську.
Релігійно-християнська література. Особливим джерелом перекладної літератури слугувала Біблія (Святе Письмо). Найдавніші списки євангельських текстів — Остромирове євангеліє (1056—1057), Мстиславове євангеліє (початок XII ст.), Галицьке євангеліє (1144 і 1301), уривки з Апостолів XI—XII ст. Наявність списків зумовлена тим, що ці книги використовували під час церковних обрядів та служб. На Русі Біблію поширювали в старослов'янському перекладі.
Перше повне зібрання біблійних книг цією мовою з'явилося у Новгороді Великому в 1499 р. «Геннадїївська Біблія». Близькими до Святого Письма, та водночас жанрово самостійними творами, які слугували релігійному християнському культу на Русі, були мінеї, житія, патерики, твори отців церкви.
Мінея служебна — хронологічно впорядковані тексти церковних відправ на кожен день місяця, серед яких особливе літературне значення мали поетичні та образні, емоційно наснажені тексти пісень.
Відомими їх авторами були Роман Солодкоспівець, Іоанн Дамаскін, Андрій Критський.
Житіє — епічний повчальний твір з розвинутим сюжетом, побудованим на матеріалі біографії реальних або легендарних осіб, котрих християнська церква проголосила святими.
Найпоширеніші збірники житій — Четьї Мінеї.
Чегья Мінея — книга, яку читали у дні, коли за церковним календарем вшановували святих, матеріал якої відповідав вимогам християнської обрядовості.
Патерик — збірник оповідань церковно-релігійного змісту про ченців певного монастиря.
Започаткований він у IV—V ст. єгипетськими ченцями (Єгипетський патерик). Напр - Києво Печерський патерик.
Твори отців церкви — рання християнська література IV—VII ст., до якої належать численні інтерпретації, авторські тлумачення Святого Письма.
їх авторами були Єфрем Сирін, Роман Солодкоспівець; Іоанн; Іоанн Златоуст
Світська література. її представляли книги для дозвілля, котрі різнилися своїм оповідним характером та пізнавальною метою, сукупність яких утворювали:
1. Історична література. Світськість її відносна, оскільки історію викладено тут концептуально — як здійснення промислу Божого.
2. Белетристика. Повість «Александрія» (II—Піст.) — епічний твір грецькою мовою, складений із біографічних оповідань про Александра Македонського.
3. Пізнавальні книги. До них належить, зокрема, «Християнська топографія» Козьми Індикоплава (VI ст.) — своєрідна енциклопедія світу.
Перекладна література мала важливе значення для становлення оригінального руського письменства.
