{4. Хронологічні межі давнього українського письменства}
Давня українська література охоплює вісім століть (ХІ—ХVІІІ) ста. За той час виникла, зміцніла і припинила своє існування Київська Русь; монголо-татарське нашестя зруйнувало і спустошило українські землі, на які згодом прийшли литовські князі і якими оволоділа Річ Посполита; на оборону України стало козацтво, воюючи проти шляхти, татар і турків; раз за разом спалахували війни і збройні повстання; зрештою, на українські землі прийшла влада російських царів. Про найвіддаленішу хронологічну межу української літератури свідчать датовані писемні пам’ятки. До найдавніших датованих пам’яток української книжності належать:
1) Остромирове євангеліє, 1056—1057 рр.
2) Ізборник Святослава 1073 року
3) Ізборник Святослава 1076 року
Ці писемні пам’ятки засвідчують зародження української літератури приблизно в середині ХІ ст. Надалі вона розвивалася як тип середньовічної літератури. Це тривало до другої половини ХVІІІ ст., коли активізувалися соціально-історичні, світоглядні, естетичні процеси, які призвели до якісних та бурхливих перетворень у літературі.. Специфіка історичного руху та функціонування давнього письменства полягає в тому, що в ньому чітко простежуються два основні періоди — середньовічний та бароковий. Середньовічний період тривав від ХІ до середини XVI ст., тобто від зародження української літератури до її «першого відродження», і характеризується як історичними (існування держави Київська Русь, перебування українських земель під владою Литовського князівства), так і світоглядно-естетичними особливостями (домінування християнської ідеології, символічно-алегоричне відображення дійсності, певна система жанрів, сформована під впливом візантійської естетики). Бароковий період у розвитку української літератури припадає на другу половину XVI—XVIII ст., коли активізувалася національно-визвольна боротьба українського народу, відбулося інтенсивне засвоєння культурно-освітніх надбань європейського Заходую. Тож розвиток давньої літератури тривав від середини ХІ до кінця ХVІІІ ст. У цьому хронологічному рухові найпомітнішими є середньовічний та бароковий періоди.
