3.Характерні ознаки давньої укр..літ.
Як художнє явище середньовічного типу давнє українське письменство має певні специфічні ознаки.
1. Теоцентризм. Давня література тісно пов’язана з християнською релігією та церквою. Теоцентризм старого письменства зумовлений обставинами, за яких зародилася писемна творчість в Україні-Русі.
2. Символізм та алегоризм. Вони — невід’ємний елемент художньо-образного мислення давньоукраїнської літератури, що загалом характерно для середньовічних літературних текстів.
3. Рукописний характер творчості. Навіть після запровадження друкарства (ХVІ ст.) більшість давніх творів писали від руки і в рукописній формі розповсюджували серед читачів. Часто літературний твір існував лише в одному екземплярі, з якого потім могли повністю або частково списувати (копіювати) нові примірники — списки. Ці тексти не завжди були ідентичними. Переважно вони фігурували як варіанти первинного тексту. Автори іноді робили своєрідні комбінації з різних текстів, унаслідок чого з’являвся нібито новий твір. Така тенденція була характерна для літописання.Багато давніх текстів відомо саме у копіях: «Повість минулих літ», «Слово про Закон і Благодать» Іларіона, оповідання з Києво-Печерського патерика, «Слово про Ігорів похід» та ін. Із запровадженням в Україні-Русі християнства практикували кириличний тип письма.
4. Авторська свідомість. Формування її відбувалося під впливом середньовічних уявлень .Середньовічний автор не прагнув до індивідуалізованого самовираження. Тому й виражав себе лише через загальне, притаманне певній категорії людей, a не через власне внутрішнє життя.
5. Жанрова система. Давнє українське письменство має і своєрідну жанрову систему. Серед усього розмаїття жанрів найпоширенішими були: азбуковник, алфавіт, епістолія, літопис, послання, книга, хронограф, бесіда, «двоєсловіє» (діалог), моління (благання-замовляння), повість, повчання, сказання, «слово», сповідь, «толкованіє».
