{2.Зародження української літератури.}
Зародження літератури на території України має свої причини та обставини. Тому, шукаючи витоки українського писемного мистецтва слова, недостатньо спиратися лише на давні пам'ятки.
Найпростіший і найпоширеніший спосіб термінологічно означити літературу — означити її за назвою держави. Оскільки йдеться про Руську Землю, Русь то, відповідно, — руська література.
Основними передумовами виникнення літератури були сформована держава, наявність письма, існування високорозвинутих форм і жанрів усної творчості.
Формування держави. Русь — державне утворення, представлене родами, племенами, племінними союзами, з політичним центром у Києві. Те що у повісті минулих літ сказано про перших руських князів – спроба літописців вибудувати династичну модель ранньої історії Русі. Насправді чільні мужі Руської Землі аж до Володимира навряд чи були пов’язані родинними узами, а швидше за все, представляли різні політичні сили, що намагалися зайняти київський престол. У прийнятті саме християнства князі вбачали один із заходів боротьби за утвердження влади. Причиною його прийняття була орієнтація на європейську культуру. Оскільки християнство насаджували примусово, розрізнені етноси не могли цьому протистояти, але шанували культ землі, не цуралися звичаїм та обрядів предків, унаслідок чого їм вдалося зберегти свою етнічну самобутність. Християнство принесло із собою на Русь новий тип культури — візантійський. Запровадження письма. Процес виникнення слов'янського письма представлено на початку X ст. болгарським письменником Чорноризцем Храбром (X ст.) у сказанні «Про письмена». За «Повістю минулих літ», запровадження письма на Русі було важливою подією. Як і більшість заходів воно мало примусовий характер.Дослідник давньоукраїнського графіті Сергій Висоцький виявив на стінах Софії Київської абетку, що засвідчує писемність до запровадження християнства.
Дохристиянську писемність репрезентує «Велесова книга», яку нібито знайшов у зруйнованому маєтку на Слобожанщині російський офіцер Ізенбек у 1919 р. Щодо автентичності і фальсифікації цієї «книги на дощечках» досі тривають суперечки.
Історично доведено, що писемність не замінила усну словесність, а лише розширила функції мови. Писемне слово вторглося у свідомість людей, звиклих до усних форм творчості і передавання інформації.
Хоч література — це писемна форма словесної творчості, проте за часів Київської Русі ще відчувався вплив на неї форм усної словесності, виражений як у жанрово-стильових особливостях творів, так і в їхніх назвах:
за вираженням писемним — азбуковник, алфавіт, епістолія, літопис, послання,
за вираженням усним — бесіда, діалог, благання-замовляння, повість, повчання,
за принципом належності до предмета зображення — діяння, житіє, пам'ять, видіння, «історія», патерик,ходіння
Отже, українська література як форма писемної творчості зародилася на межі X—XI ст. і впродовж восьми віків була самобутнім художнім феноменом у національній культурі.
