Народне віршування — вживані у фольклорі різноманітні віршові форми, серед яких головними можна окреслити три типи: 1) Розмовний вірш— вживається в прислів'ях, приказках, віншуваннях, загадках, замовляннях і та ін.; характерний тим, що у ньому фрази без чіткої метричної організації пов'язані здебільшого суміжними римами "Як оженився я, дав мені тесть в придане торбу з сьома перегородками: на хліб і на вихліб, на пшоно і випшоно, на сіль і на висіль 2) Речитативний вірш - вільний речитативний (астрофічний) вірш народних голосінь, дум і поодиноких старовинних обрядових (колядок, весільних), історичних та баладних пісень. На відміну від рівноскладового із симетричним розміщенням частин (колін) у строфі пісенного вірша, Н.в. має різну кількість складів у рядку без повторення будь-якої ритмічної схеми, без усталеного порядку римування, поділу на строфи (куплети). 3) Пісенний вірш — використовується в ліричних, танцювальних і обрядових піснях. Його метрична структура визначається кількістю складів у рядку і членуванням їх паузами на частини (коліна), метричні одиниці, а не будовою стопи, як у силабо-тонічному вірші. Кожен пісенний рядок — рівноскладовий і симетричний, має однакову кількість складів і відповідно однакове членування. Пісенний вірш може мати різні форми строфи. Найчастіше це двовірш з ізометричних (однакових) або, рідше, гетерометричних (неоднакових) рядків. Велике розмаїття будови пісенних строф зумовлене повторенням окремих їх частин, пісенних колін та приспівами-рефренами на початку, всередині і наприкінці вірша або строфи. Рима у народних піснях найчастіше парокситонна, рідше окситонна і подеколи дактилічна. Римуються часто не тільки закінчення віршових рядків, а й силабічні групи посередині їх — внутрішня рима В обрядових (колядках, весільних піснях) творах рима виступає Найчастіше в невиробленій, неповній формі й заступається асонансом. У пісенних строфах часто зустрічаються епанафора, конкатенація, риторична рима. Коломийковий вірш - віршований розмір, який розвинувся в українській поезії, починаючи з 17 ст., під впливом історичних пісень і зовні подібний до коломийки. Рядок коломийкового вірша охоплює 14 складів з постійною жіночою клаузулою (наголос на передостанньому складі), має обов'язкову цезуру (паузу) після восьмого складу і здебільшого друкується в два рядки.
