пользователей: 30398
предметов: 12406
вопросов: 234839
Конспект-online
РЕГИСТРАЦИЯ ЭКСКУРСИЯ

50. Поеми Шевченка періоду заслання їх жанрово-тематичні особливості( «Москалева криниця», «Княжна», «Варнак»)

«Варнак» — ліро-епічна побутова поема Тараса Шевченка на розбійницьку тему, популярну в европейському фольклорі та літературному романтизмi.Твір побудований як сповідь героя — старого варнака. Варнак — образ художній, реальний його прототип навряд чи існував. Про це свідчить запис Шевченка у щоденнику від 20 червня 1857 з приводу другої редакції поеми «Москалева криниця» (де теж виведено образ розкаяного вбивці) про те, що він надіслав Я. Кухаренкові листа "со вложением небывалого рассказа мнимого варнака под названием «Москалева криниця».Головне в розповідній композиції твору — оповідь варнака про свое життя й виховання, панську кривду, про свою помсту й каяття. Тональність образу варнака, яка виражає авторське ставлення до героя, задана вже в обрамленні поеми завдяки мотиву самоосуду героя: нещадно картаючи себе, він не сподіваеться на милосердя слухача й долі. В основі фабули твору — мотиви насильства пана над кріпачкою, помсти ii нареченого-кріпака не лише <своему> панові, але кріпосникам взагалі й покаяння та відродження запеклого розбійника. Поет ішов і від добре йому відомих реальних подій, відбитих у переказах про гайдамаків та опришків, про Устима Кармелюка й Гаркушу. Від варнака з поеми «Москалева криниця» герой поеми «В.» різниться насамперед мотивом переростанн особистоі помсти в помсту за багатьох. Помста за особисту кривду для поета щонайменше проблематична. Його героіні, жертви панського насильства (Оксана в поемі «Слепая», Марина в однойменній поемі) вбивають пана-гвалтівника захищаючись, а самозахист і опір — природні якості особистості, яка обстоюе свою честь та гідність. Помсти прагне й божевільна Відьма в однойменній поемі (перший варіант твору мав назву «Осика»), але одужавши, по-християнськи прощае кривдника; так само чинять героі віршованого оповідання «Не спалося, а ніч, як море» та поеми «Меж скалами, неначе злодій»; не мститься Княжна (поема «Княжна»). Інакше стоіть справа боротьби за волю, міцно злютованоі з соціальною помстою визискувачам, — у такій боротьбі гинуть і невинні. У поемі «Варнак» на чільне місце автор вперше висувае проблему «перетворення борця проти зла у кривавого месника, що сам уже сіє зло».

Головна колізія поеми — психологічна: драма Варнака породжена його становищем невільника-кріпака; він прагне вирватись на волю, але пани не відпускають його — ані з кріпацтва, ані навіть до війська. Це драма людини, котра усвідомлюе себе морально й інтелектуально вищою за своіх власників, але цілковито безправною, підвладною примхам людей розбещених та аморальних, на боці яких закон і влада. Твір побудований як сповідь героя — старого варнака. Варнак — образ художній, реальний його прототип навряд чи існував. Про це свідчить запис Шевченка у щоденнику від 20 червня 1857 з приводу другої редакції поеми «Москалева криниця» (де теж виведено образ розкаяного вбивці) про те, що він надіслав Я. Кухаренкові листа "со вложением небывалого рассказа мнимого варнака под названием «Москалева криниця».

Головне в розповідній композиції твору — оповідь варнака про свое життя й виховання, панську кривду, про свою помсту й каяття. Тональність образу варнака, яка виражає авторське ставлення до героя, задана вже в обрамленні поеми завдяки мотиву самоосуду героя: нещадно картаючи себе, він не сподіваеться на милосердя слухача й долі.

 

«Княжна́» — соціально-побутова поема.Поема починається із заспіву. Поет розповідає про те, як в одному селі жив князь разом зі своєю дружиною. Князь постійно влаштовував п'яні бенкети разом із друзями. Княгині важко жити із чоловіком-п'яницею. Їй в молодості раяли не виходити заміж за князя та вона не послухала чужих порад.

Згодом княгиня вагітніє і у неї народжується донечка. Княгиня радіє народженню дитини. Вона любить і леліє свою дочку, сама її виховує і не допускає свого п'яного чоловіка. Княгиня сама навчає дочку «накупивши у Ромнах» книг.

Проходять роки і княгиня помирає, залишивши доньку сиротою. Дочка не потрібна батьку-п'яниці і росте сама по собі. Через кілька років князь відправляє доньку в Київ в інститут. Дівчина виростає такою ж гарною, як її матір і дуже схожою на неї.

Вона повертається до батькового маєтку, але той продовжує пиятикувати. Княжна відчуває батька чужим для себе. Вона допомагає батьковим кріпакам і її дуже любить місцевий люд. Молода княжна сидить «взаперті», як колись і її мати, в той час, як батько бенкетує зі своїми гостями в садку. Якось князь так напився, що йде у світлицю, де спала його дочка і ґвалтує її.

Княжна після цієї ганьби йде в монастир і приймає постриг, а її батько постарів і захворів і він не має нікого «хто б подав йому води». Цю історію автору поеми нібито розповіла черниця монастиря, в якому княжна прийняла постриг. Наостанок черниця показує свіжу могилу колишньої княжни, на якій ще й хреста немає.

 

«МОСКАЛЕВА КРИНИЦЯ» (Поема)Поема відома у двох редакціях. Перша редакція написана 1847 р. в Орській фортеці.

Друга — 1857 р. в Новопетровському укріпленні й остаточно оброблена 1858 р. у Петербурзі. У цьому виданні «Кобзаря» друкується друга редакція.Вперше надруковано в журналі «Основа» (1862, № 2). Перший варіант було написано 1847 р. в Орському укріпленні. Через декілька років у 1857 році, не маючи поруч першого варіанту поеми Шевченко написав новий твір на цю ж тему і 5. /І. 1857 р. надіслав Я.Кухаренкові разом з листом. Посвята поеми українському письменникові і наказному отаману Чорноморського козацького війська Я. Кухаренкові, пов’язана з одержанням від нього звістки про звільнення із заслання. Це було 7 квітня 1857 р.

За наказом Катерини ІІ Запорозьку Січ ліквідовано у червні 1775 р. У зв'язку цим значна частина запорожців втекла на територію Туреччини організувала Задунайську Січ. Згодом колишні запорожці з ініціативи А. Головатого поселилися на Кубані й організували Чорноморське козацьке військо. Наказним отаманом цього війська у середині XIX ст. був Я. Кухаренко, якому присвячено цей твір. Тематикою поеми безправне становище українців, що призводить до їхньої загибелі. А світ села, світ України — це світ, в своїй основі дисгармонійний, конфліктний. Україна сприй¬мається Шевченком як край, сповнений суперечнос¬тей, що зумовлюють неможливість щасливого існуван¬ня в ньому людини.


14.12.2014; 23:00
хиты: 168
рейтинг:0
Гуманитарные науки
литература
для добавления комментариев необходимо авторизироваться.
  Copyright © 2013-2024. All Rights Reserved. помощь