Під впливом національно-визвольного руху та загальноєвропейського романтизму в літературі виникає національне піднесення культури України Друге українське Відродження.
Особливості
Вихід альманахів:
«Український альманах» (1831 р,, м. Харків): «Запорожская старина», «Сніп» (1841 р., м. Харків); «Молодик»(1843 р., м. Харків); «Ластівка» Євгена Гребінки (м. Петербург); журнал «Основа». Виникнення української школи в середовищі польських письменників (Богдан Залесь-кий, Северин Гощинський, Міхал Чайковський та ін.), які демонстрували у своїх творах героїку селянських повстань, зображували запорозьке козацтво;
Активний період творчості Миколи Гоголя («Тарас Бульба»), Миколи Маркевича («Українські мелодії»), Петра Гулака-АртемоВського (байка «Пан та Собака» та ін.)
Цей період характеризується розвитком романтичної течії.
Романтизм художній метод у літературі й мистецтві першої половини XIX ст., коли реальній дійсності, що не задовольняє митця, протиставляються картини життя бажаного, витвореного мрією, піднесеного над дійсністю. Характерні особливості: виняткові характери у виняткових обставинах, ліризм, фантастика, увага до історичного минулого, героїв-лицарів, звернення до фольклору.
Український романтизм демонстрував повернення до правди, простоти і народності (національності), що дало окрилені образи, простір живому вираженню письменницької індивідуальності,
Український романтизму поділяється на три періоди:
1) 1835 1844 рр. – харківський;
2) 1840 1847 рр. – київський;
3) 1855 1862 рр. – петербурзький, Українські романтики:
Євген Гребінка (1812 1848) прозаїк, байкар, лірик (байки «Ведмежий суд», «Рибалка», «Ячмінь», «Сонце та Хмари», пісні «Очи черньїе, очи страстньїе», «Ні, Мамо, не можна нелюба любить» та Ін.);
Левко Боровиковськиіі (1811 1889) – перекладач, поет (збірка поезій «Байки і приба-ютки»); автор романтичних балад, написаних на сюжети українських народних переказів;
Амвросій Метлинський (1814 1870) – автор етнографічних збірок («Южньїй русский сборник»), романтичних віршів («Думки і пісні та ще дещо Амвросія Могили»), співець героїчного минулого українського народу (поезії «Гетьман», «Козача смерть», «Степ» та ін.);
Микола Костомаров (1817 1885) – поет, прозаїк, драматург, учений-історик. Головна праця Костомарова «Книга буття українського народу», у якій підноситься національна свідомість, гідність українського народу, християнська мораль як основа суспільства;
Віктор Забіла (1808 1869) – автор романтичних поезій про нещасливе кохання (стали піснями «Не щебечи, соловейку», «Гуде вітер вельми в полі», «Туга серця» та ін.);
Михайло Петренко – автор пісні «Дивлюсь я на небо»;
Олександр Афанасьєв-Чужбинський – автор романсу «Скажи мені правду»;
Марта Писаревська;
Ганна Барвінок та інші.
Основоположником критичного реалізму в українській літературі є Тарас Шевченко.
Реалізм (від лат. «річ, діло», «матеріальний») художній метод у мистецтві й літературі, що характеризується увагою до повсякденного суспільно-побутового життя, типізацією, епічністю; провідний критерій художності – вірність дійсності, прагнення до безпосередньої достовірності, «відтворення» життя у формах самого життя. Критичний реалізм художній метод, для якого характерне сміливе викриття вад суспільного устрою, заперечення законів існуючої системи.
Становлення нової літератури в Галичині
З 1772 р, територія Наддніпрянщини перебувала під владою Австро-Угорщини.
1848 р. скасовано кріпацтво. Але особливо гостро відчувався національний гніт.
1834 р,- у Львівській духовній семінарії організовано нелегальний літературний гурток «Руська трійця», засновниками якого були Маркіян Шашкевич (псевдонім – Руслан), Яків Головацькии (Ярослав), Іван Вагилевич (Далібор). Пізніше до гуртка приєднався Григорій Ількевич (Мирослав).
Девіз гуртка - слова народної пісні зі збірки Михайла Максимовича «Світи, зоре, на все поле, закіль місяць зійде».
Клятва, Яку давали ті, хто вступав до гуртка: «Чесним словом протягом усього життя врацювати На користь Народу і відродження національної літератури».
1833 р. – члени гуртка уклали рукописну збірку «Син Русі»;
1834 р. – фольклорно-літературна збірка «Зоря» (заборонена цензурою),
1837 р. збірку «Зоря» під назвою «Русалка Дністровая» видано в Будапешті. На звороті титульної сторінки містилися слова чеського вченого Яна Коллара: «Не тоді, коли очі сумні, а коли руки діяльні, розквітає надія». Збірка підносила дух народу, будила його національну й соціальну свідомість, зміцнювала віру в гідне існування рідного слова, яке звучатиме не тільки на рідній землі, а й буде «скрізь світу казати» про українську славу,
Теми, яких торкалися митці: рідна мова і література; тяжке становище українського народу; історія України; фольклор та ін.
