Вагилевич Іван- (псевдоніми- Далибор Вагилевич, Волк Заклика, Далибор;) Народився 2 вересня ,1811,в с. Ясень. Вагилевич -поет — романтик, філолог, фольклорист, етнограф, громадський діяч. Був одним із ініціаторів творення гуртка «Руська трійця», видання альманаху, в якому вмістив як передмову до публікованих народних пісень свою статтю «Передговор к народним руським пісням» і власні романтичні балади «Мадей» та «Жулин і Калина».
За зразком словника сербської мови, упорядкованого В. Караджичем, І. Вагилевич підготував цінну лексикографічну працю «Словар южноруського язика», який умістив більш як 10 000 українських лексем, однак вона так і залишилася в рукописі. Посмертно (1936) частково було опубліковано М. Возняком польськомовне дослідження Вагилевича «Розвідки про південно-руську мову», виконане в 1841— 1849 рр. Учений працював також над дослідженням символіки в слов'янських піснях.
Початок літературно-художньої творчості І. Вагилевича припадає на середину 30-х років, коли було написано романтичні балади «Мадей» і «Жулин і Калина», основані на фольклорно-міфічному матеріалі і стилізовані під народні пісні. У першій опоетизовано ватажка «гарних легіників», що веде боротьбу з іноземними напасниками. Образ героя окреслюється романтичними барвами: куди він махне «ясним мечем», «кров рікою точить», куди «ратищем засвище — кінь їздця волочить». Увесь твір, незважаючи на поразку верховинців, наснажено пафосом героїчної боротьби проти поневолювачів, у ньому відчуваються ремінісценції з «Слова о полку Ігоревім». Балада «Жулин і Калина» розгортає інтимну тему, причому в її реалізації помітний вплив «Світезянки».
Оригінальна творчість І. Вагилевича поєднувалася з перекладацькою діяльністю: 1838 р. в «Часописі Чеського музею» були надруковані переклади трьох фрагментів з «Краледвірського рукопису» B. Ґанки, «Суду Любушиного» з його ж «Зеленогірського рукопису». І. Вагилевичу належать переклади восьми сонетів з поеми Я. Коллара «Донька Слави». Ще 1835 р. І. Вагилевич здійснив прозовий переклад «Слова о полку Ігоревім» (надруковано 1884 р. під назвою «Повість о полку Ігоревім»): це був перший переклад староруської пам'ятки українською мовою.
І. Вагилевич писав і польською мовою. Ці твори укладено в чотири групи: «Думки» (ліричні вірші), «Думи» (поезії в прозі), «Епіка» (фрагмент з віршованої повісті «Упир»), «Драми» (фрагмент п'єси «Марія»). За своїми мотивами, тональністю, образністю і ліричні, й епічні твори виконані в романтичній манері.
