Афанасьєв (частина прізвища «Чужбинський» – це псевдонім, обраний письменником на початку своєї літературної діяльності) народився 12 березня (28 лютого за старим стилем) 1816 р. в селі Ісквіцях тодішнього Лубенського повіту на Полтавщині в сім’ї дрібного поміщика. Освіту здобув у Ніжинській гімназії. Свій творчий шлях розпочав він у 1838 р. публікацією вірша «Кольцо» в петербурзькому журналі «Современник», прозових творів, зокрема й уривка з роману «Чугуевский казак». Дебют його як українського поета відбувся три роки потому, 1841 року. Російськомовна спадщина письменника містить понад сотню віршових творів. Проте більшої, хоч і нетривалої популярності, зажив Афанасьєв-Чужбинський як белетрист, автор циклів «Безыменные очерки», «Провинциальные очерки», «Очерки прошлого», повісті «Бабушка (Деревенские сцены)», романів «Соседка», «Петербургские игроки», «Чугуевский казак», «Рыцари зеленого поля» (останні два незавершені), низки оповідань. З українськими творами Афанасьєв-Чужбинський уперше виступив в альманасі «Ластівка» (1841), де надруковано його вірші «Є. П. Гребінці» та «Прощання». Друкувався й у збірнику «Молодик»: вірші «Шевченкові» та «Пісня». Поезія Афанасьєва-Чужбинського, безперечно, романтична в своїй основі, проте позбавлена таких виразних романтичних рис, які має, приміром, цикл «Небо» М. Петренка. Найяскравіший приклад відтворення романтичного стану Афанасьєва-Чужбинським, із виведенням іще недосвідченої, підлеглої безпосереднім враженням душі ліричного героя, у вірші – «Місяць». Безперечно, романтична лірика Афанасьєва-Чужбинського належить до найбільш чутливих мистецьких камертонів, які (це також поезія В. Забіли, А. Метлинського, М. Костомарова, Т. Шевченка, М. Петренка) вловили перші порухи кардинальних змін у духовній атмосфері українського суспільства того часу (початковий етап поглиблення й розширення сфери національного самоідентифікування, черговий потужний імпульс у багатогранному розвитку культури ХІХ ст. тощо). Ця поезія, хай ще в нечітких формулах, зафіксувала народження нового типу особистості – натури тонкої й нової художньої концептованості, психологічно вразливої, національно свідомої та, відповідно, й конфлікт часу, що розгортався переважно у сфері емоційній: між цією особистістю та інертним, відсталим оточенням, яке її не розуміє і навряд чи й могло б, навіть за доброї волі, зрозуміти. Герой поезії Афанасьєва-Чужбинського – провісник нового естетичного, психологічного, духовно-культурного бачення життя, і не тільки провісник, а й один із перших утверджувачів. Водночас поезія Афанасьєва-Чужбинського у свій спосіб відбиває риси тривкого, можливо, й позачасового протистояння «я» та зовнішнього світу, їхні неусувні взаємні претензії, що склали зміст літератури нового часу, зокрема романтичної.
