Після досягнення на поч. 1950-х pp. рівня довоєнної продукції, насамперед у видобутку вугілля й металургії, в УРСР розпочато розбудову й інших галузей промисловості, головним чином паливно-енергетичної, машинобудівної і металообробної. Курс Г.Маленкова на підвищення виробництва продуктів споживання не дав бажаних наслідків, й Україна далі терпіла на велику нестачу житлової площі, брак товарів першого вжитку і назагал низьку купівельну спроможність населення, не зважаючи на деяке підвищення заробітної плати. Реорганізація промисловості відбувалася у двох напрямах: децентралізація господарського управління і творення господарських районів (ради народного господарства).
СРСР. Першочерговим завданням післявоєнного часу стало форсоване відновлення радянської економіки (в першу чергу важкої промисловості) і конверсія військового виробництва.
Збереглися ті ж тенденції на переважний розвиток галузей важкої індустрії на шкоду сфері народного споживання. Внаслідок цього виробництво товарів широкого вжитку в післявоєнний період не відповідало потребам населення, хоча цих асортимент товарів збільшувався, зростала їх придбання (у числі радіоприймачів, фотоапаратів, мотоциклів).
