Основоположником неолібералістського напрям-ку нім. ек-ної теорії вважають В.Ойкена, який у повоєнні рр. заснував цілу школу, що займалась проблемами впровадження в життя неоліб. ідей. Вона отрим. назву фрейбурзької. Представники фрейб. шк. вваж., що втручання держави в ек-ку має бути обмеженним, а мето-дом запобігання диктатурі має бути встановлен-ня конкурентного ладу. Вихідним пунктом неоліб-них пошуків концепції ідеального ек-ого ладу ста-ло вчення В.Ойкена про 2 типи ек-них сис-м: 1)“центрально-кероване госп-во” (хар-ся таким рівнем планування, за якого всі ек-ні зв’язки між ек-ими суб’єктами заміщенні адміністративними вертикальними зв’язками центру з під-вами, в межах центалізованих форм управління розрізняв ряд варіантів: тоталітарно-центрально-кероване госп-во; центрально-кероване госп-во з вільним обміном споживчих товарів; центрально-кероване госп-во з вільним вибором для спож-ча; центрально-кероване госп-во з вільним вибором професії та робочого місця.) та 2)“ Вільне госп-во” (побудовано на кон-куренції та приватній власності, є природною ос-новою ек-ого порядку, оск забезпечує під-ку ініці-ативу, розв-к ек-ки, встановлення рівноваги зав-дяки дії конкурентних сил. Воно базується на принципі свободи вибору (рівня спож-ня, профе-сії та робочого місця, ек-них відносин)). Він класифікував їх, виходячи зі способу управлі-ння госп-им процесом, форм координації діяль-ності окремих госп-их од., і підкреслював, що ри-нкове госп-во управляється ринком, є госп-вом відносин обміну, а центрально-кероване виклю-чає вільний ринковий обмін і управляється центральним керуючим органом. На думку В.Ойкена, вирішення проблеми оптима-льного поєднання форм 2 “ідеальних типів” має взяти на себе держава.
Фрідріх фон Хайек Ноб. лауреат за праці по теорії грошей і кон'юнктурних коливань і взаємовпливам економічних, соціальних і інституціональних процесів. Ідея "спонтанного порядку": право максимальної волі людини; зіткнення інтересів народжує раціональний порядок. Керувати явищами неможливо, їх можна тільки аналізувати, і те на мікрорівні,у конкретних обставинах. Умова волі і конкуренції - приватна власн-ть. Чим більше регулюється суспільство, тим більше людей у ньому користається привілеями , так що суспільний статус людини починає визначатися не її працею і здібностями, а приналежністю до визначеної групи забезпечення. Підриваються стимули эк. активності. Пропонуэ знищити приватну монополію держави на випуск грошей: нехай валюти конкурують. Теорія ділового циклу Хайека: у період эк. підйому ціни ростуть швидше зарплат, реальна зарплата зменшується. Це створює умови для зайнятості: машинна праця заміняється людським., попит на інвестиції падає, це приводить до спаду виробництва. А при спаді зарплата росте (скорочується менше, ніж ціни), попит на раб. силу падає, ростуть інвестиції.
