Друга світова війна (1939-1945 р.) стала найбільшою економічною катастрофою. Країни Західної Європи виявилися у важкому економічному стані.Соціально-економічний розвиток ФРН у повоєнний період мав свої особливості. Він розпочався із значно гірших стартових позицій порівняно з Великобританією і Францією. Виробничі потужності використовувалися на 15-30%. Панували безробіття, хаос у кредитно-грошовій сфері. Держава контролювала ціни і заробітну плату. Для організації виробництва треба було мати дозвіл окупаційної влади.На загальному тлі післявоєнного стану економіки західноєвропейських країн особливо погано виглядала Німеччина. У 1946 р. промислове виробництво складало близько 1/3 від довоєнного 1939 р., років на 30 назад було відкинуто сільське господарство. Інфляція досягала 600% до довоєнного рівня. Розроблені ще в ході другої світової війни й остаточно погоджені на Берлінській (Потсдамській) конференції 1945 р. принципи післявоєнного устрою Німеччини передбачали її повне роззброювання і демілітаризацію. У порядку часткового відшкодування збитків країнам антигітлерівської коаліції Німеччина повинна була виплатити репарації в обсязі 20 млрд. дол., у тому числі у вигляді устаткування.
Джерела репарацій:- вилучення з національного багатства;- товарні постачання сільськогосподарської продукції;- використання праці військовополонених;- доход із зон окупації країн-переможців.Основною метою реформування економіки Німеччини стало формування соціально орієнтованого ринкового господарства.
Л. Ерхард розпочав з проведення конфіскаційної грошової реформи, яка мала справити стимулюючий вплив на економіку та забезпечити створення засад ринкового механізму саморегуляції.Зміст реформи полягав у вилученні з обігу старої грошової одиниці, блокуванні рахунків, які згодом розблоковувались за умови часткового інвестування у виробництво та повного виведення з обороту решти безготівкових грошей, погашенні регулярних платежів (заробітна плата, пенсії, квартплата та ін.) за пільговим курсом, тобто грошову масу в обігу було скорочено до мінімуму^ Крім того, було створено нову фінансову мережу на чолі з Центральним федеральним банком, незалежним від уряду. Суть господарської реформи, що почалась одночасно із грошовою, полягала в лібералізації економічного життя. Було відновлено вільне ціноутворення, знято обмеження із заробітної плати і квартплати, відмінено нормування споживання та централізований розподіл. Одночасно було прийнято закон, спрямований проти монополізації виробництва, тобто проти обмеження конкуренції.Особливого значення Л. Ерхард надавав вільному конкурентному ціноутворенню, що забезпечувало раціональний перерозподіл ресурсів, відновлення повноцінного обміну, стимулювання виробництва товарів, на які існує попит, урівноважування кон'юнктури, а також самоокупність та прибутковість виробництва, тобто створення умов для його дальшого розвитку.
