Реформи другої половини XIX ст. спричинили розвиток ринкових відносин, сприяли промисловому перевороту в Україні. Перетворення кріпаків на особисто вільних селян, надання їм земельних наділів, хоч і на невигідних умовах, розширили сферу дії товарно-грошових відносин, ринок робочої сили, нерухомості. Мануфактурне виробництво практично повністю було замінено на фабрично-заводське з використанням найманої робочої сили та різних парових машин, а потім і двигунів внутрішнього згоряння та електричних. В Україні особливість промислового перевороту полягала в тому, що з 60-х років у першу чергу почало розвиватися будівництво та використання залізниць. З 1865 р. було споруджено першу в Наддніпрянській Україні залізницю між Одесою і Балтою. Залізниці значно прискорили перевезення великих партій виробів, динамізували внутрішню і зовнішню торгівлю. Інтенсивна розбудова залізниць стала поштовхом до розвитку вугільної, залізорудної, металургійної, машинобудівної галузей промисловості. Вже у 60-х - на початку 80-х років відбулися зміни у структурі промисловості України: ґуральництво, суконна та інші колись високорозвинені галузі поміщицької промисловості займають другорядні позиції або занепадають і ліквідовуються, натомість зростає вага добувної промисловості (кам'яне вугілля), посилено розвиваються металургія, машинобудування. У 80-ті - на початку 90-х років завершився технічний переворот у традиційних галузях промисловості України - харчовій та легкій. На цукроварнях були впроваджені системи машин, різко зросла середня продуктивність цукроварні та загальне виробництво цукру.
Значну роль у промисловому поступі України відігравав іноземний, капітал. Англійські, французькі, бельгійські підприємці були власниками та інвестували розвиток підприємств кам'яновугільної, металургійної, машинобудівної галузі промисловості, німецькі — металообробної, машинобудівної галузей. З кінця XIX ст. виникають монополістичні об'єднання в Україні — Союз рейкових фабрикантів, Союз мостобудівних заводів, Союз фабрикантів рейкових скріплень тощо. Нового піднесення набули традиційні для України галузі харчової промисловості — цукрова (84% загальноросійського виробництва цукру), горілчана, борошномельна галузі,
Особливістю промислового розвитку України був її однобічний, по суті колоніальний характер. Лише 15% українських промислових підприємств випускали готову продукцію, решта — давали напівфабрикати і сировину, які вивозились в інші регіони Російської імперії для виготовлення готових виробів
Розвиток капіталізму призвів до утворення двох нових суспільних класів - пролетаріату і буржуазії, що було вираженням зміни суспільно-економічних відносин, які відбувались в усіх галузях народного господарства.
