У другій половині XVIII виникає така течія класичної полiтичноi школи як фізіократи. Назва школи походить від грецьких слів phisis - природа, cratos - влада.Вчення фізіократів виникає як опозиція меркантилізму. Вони вважають його теоретичним і практично нерозумним і протиприроднім.На відміну від меркантилізму фізіократи висунули положення про те, що багатство створюється у землеробстві і тільки праця землероба є продуктивною. Тим самим дослідження джерела багатства фізіократи перенесли зі сфери обігу у сферу виробництва. Засновником і основним представником школи фізіократів був Ф.Кене (1694 - 1774рр.). Дослідженням економічних проблем Кене зайнявся у 60-річному віці Основним твором Ф.Кене була “Економічна таблиця ”, надрукована у 1758р. Цей твір визначив місце Кене як засновника і основного представника фізіократизму.
Представником класичної політекономії у Франції був П'єр Ле Пе-зан де Буагільбер (1646-1714). Він розглядав суспільне багатство як суму благ, які створені винятково у сільському господарстві. Земля, на його думку, живить всі промислові заняття. У цих словах містяться міркування, які згодом стали характерними для фізіократів. Трансформацію змісту успільного багатства економіст пов'язував із змінами у джерелах його поповнення. Він
зрозумів, що багатство країни полягає не у фізичній масі грошей, а у всій багатоманітності благ і корисних речей. Фізіократи перенесли дослідження питання про джерело багатства із сфери обігу у сферу виробництва. Послідовником та видатним представником фізіократів був Анн-Робер-Жак Тюрга (1727 -1781), у вченні якого ідеї фізіократів одержали подальший розвиток, а їхня теоретична система набула найбільш розвиненого вигляду.
