Протягом VI—VIII ст. у східних слов'ян відбувався інтенсивний розклад родоплемінної організації, утворювалися перші територіально-політичні об'єднання — зародки держав. Основною організаційною формою східнослов'янського суспільства поступово ставала сільська громада, яка найбільш відома під назвою верв. Виділення сім'ї, розвиток приватної власності зумовили виникнення майнової нерівності. Влада переходила від племінного зібрання в руки окремих вождів, роль яких поступово зростала. Усі ці явища неминуче вели до виникнення міцної феодальної держави у східних слов'ян — Київської Русі (IX ст.).
Межа між групами селян була досить умовною. Зокрема, слуги, крім несення військової "пішої" чи "ординської" служби, платили різноманітні натуральні й грошові податки, косили сіно, ходили на толоку, гатили греблі тощо. До категорії слуг могли перевести тяглового селянина.
Таким самим відносним був і поділ селян на похожих (особисто вільні) і непохожих (прикріплені до свого наділу). Непохожий міг покинути свого володаря, маючи когось, хто б заступив його і ніс відповідну службу, або ж продати свій ґрунт. У свою чергу, похожого селянина, що відсидів десять років на чиїй-небудь землі й не застеріг собі права виходу, могли її позбавити.
Особливий статус мала шляхта, яка здобула право безмитного провозу продуктів власного господарства. Таке виразне протегування шляхти лише частково характеризувало її суспільний статус, юридично оформлений законодавством XIV — другої третини XVI ст. Воно надало їй значні поміщицькі права, особисті свободи та майнові гарантії, що в сукупності й визначило специфіку шляхти як привілейованої, панівної верстви. За даними подимних тарифів, наприкінці 20-х — на початку 40-х років XVII ст. в її руках опинилося близько 30 % приватновласницького земельного фонду Волині, Київщини та Брацлавщини. Це були здебільшого великі латифундії, що формувалися з королівських роздавань, купівлі, шлюбів з місцевою знаттю. Дещо іншою була ситуація на рекуперованій (поверненій Польщі) Сіверщині. Спустошена численними військами, вона являла собою невичерпне джерело земельних пожалувань для дрібної й середньої шляхти.
