Реформи Сервія Тулія завершили процес ломки ос нов родового ладу, замінивши його новим соціально-політичним устроєм, заснованим на територіальному розподілі і майнових відмінностях. Включивши плебеїв до складу "римського народу", допустивши їх до участі в центуріатних і трибунатних народних зборах, вони сприяли консолідації вільних, забезпечували їхнє панування над рабами. Реформи, приписувані Сервію Тулію, підбили підсумок найважливішому етапу процесу утворення держави, але не завершили його. Цей процес розвивався як шляхом трансформації органів влади, успадкованих від родової організації, так і шляхом створення нових. В основі його лежала подальша консолідація вільних у панівний клас, що вимагало остаточного усунення колишніх розбіжностей між патриціями і плебеями. Реформи Сервія Тулія
допустили плебеїв до участі в народних зборах, але не усунули цілком їхніх політичних і соціальних обмежень. Наступні два століття в історії Рима характеризуються продовженням боротьби плебеїв за зрівняння в правах з патриціями.
