Шлюбний договір регулює майнові відносини між подружжям, визначає їх майнові права та обов'язки.
Шлюбний договір може бути укладено особами, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, а також подружжям (ст. 92 СК). Цей договір укладається у письмовій формі і нотаріально посвідчується (ст. 94 СК). Шлюбний договір має укладатися у трьох примірниках. Він може бути укладений у присутності трьох свідків. Зміст шлюбного договору регулюється ст. 93 СК.
- Шлюбний договір не може регулювати особисті відносини подружжя, а також особисті відносини між ними та дітьми.
- У шлюбному договорі може бути визначено майно, яке дружина (чоловік) передає для використання на спільні потреби сім'ї, а також правовий режим майна, подарованого подружжю у зв'язку з реєстрацією шлюбу.
У договорі може бути передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, не стає об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, а вважається особистою приватною власністю одного з них. Сторони можуть домовитися про можливий порядок поділу майна, у тому числі й в разі розірвання шлюбу.
- Подружжя може у шлюбному договорі обмежити дію режиму спільності майна на окремі предмети, передбачивши, наприклад, що вклади, внесені до банківської установи на ім'я одного з подружжя, належать кожному з них.
- Дружина і чоловік можуть змінити правовий режим не тільки їх спільного, а й роздільного майна.
Згода одного з подружжя на одержання меншої частки майна, набутого за час шлюбу, або відмова від неї є дійсними, якщо вони відображають справжнє волевиявлення того з подружжя, хто їх дав. На вимогу одного з подружжя шлюбний договір може бути розірваний за рішенням суду з підстав, що мають істотне значення, зокрема в разі неможливості його виконання.
