особисте немайнове право — це право, яке надає уповноваженій особі юридично забезпечену можливість вимагати від оточення утримуватися від будь-яких дій, що заважають правильно оцінювати її індивідуальні особливості.
Відповідно до Конституції України, фізична особа має такі особисті немайнові права: право на життя, право на охорону здоров'я, право на безпечне для життя і здоров'я довкілля, право на свободу та особисту недоторканність, право на недоторканність особистого і сімейного життя, право на повагу до честі, гідності та ділової репутації, право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, право на недоторканність житла, право на вибір місця проживання та на вільне пересування, право на свободу літературної, художньої, наукової та технологічної творчості.
Кожна особа має право на захист свого особистого немайнового права від будь-яких посягань інших осіб. Якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права було завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню.
Майнові права— це суб'єктивні права учасників правовідносин, які й пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням майном, а також з тими матеріальними вимогами, які виникають з приводу розподілу і обміну майна. Конституцією України передбачено систему майнових прав особи. Прикладом захищених законом майнових прав є права власника, який здійснює право господарського відання майном, зобов'язальні права (наприклад, на відшкодування шкоди), права авторів на винагороду, спадкові права. Захист майнових прав у деяких випадках можна здійснювати за допомогою власних дій. Інша форма захисту здійснюється за допомогою уповноважених державою органів захисту порушених прав людини. У більшості випадків застосовують загальний (судовий) порядок, який передбачає звернення особи чиї майнові права порушено, до суду з позовом.
