- Поняття державного управління, його основні риси та співвідношення з виконавчою владою
Державне управління — це частина соціального управління, тобто управління людьми та їх колективами. державне управління в Україні— це підзаконна, юридично-владна, організуюча діяльність особливих суб'єктів, яка полягає в практичному виконанні законів в процесі повсякденного керівництва економікою, соціально-культурним і адміністративно-політичним розвитком.
Державне управління має ряд характерних рис. Зокрема, управлінська діяльність: має загальнодержавний характер, тобто охоплює всі сфери життя суспільства; є виконавчою щодо законодавчої діяльності, а тому називається підзаконною; здійснюється особливою групою державних органів — органами виконавчої влади, а також органами місцевого самоврядування; є активною і цілеспрямованою; має безпосередніми об'єктами галузі економіки, соціально-культурного і адміністративно-політичного розвитку; має яскраво виражений організуючий зміст, тобто в процесі цієї діяльності організуються відносини між людьми та їх колективами; здійснюється повсякденно і безперервно (на відміну від законодавчої і судової); має юридично-владний або розпорядчий характер (кожен суб'єкт управління наділяється певним обсягом прав, за допомогою яких і досягається мета виконавчої діяльності).
сфера державного управління визначається тим, що воно здійснюється:
1) у межах діяльності органів виконавчої влади, а саме:
— під час виконання місцевими державними адміністраціями повноважень органів місцевого самоврядування, делегованих відповідними місцевими радами, при тому, що власне виконавчій владі ці повноваження первісно не належать;
— під час керування вищими органами виконавчої влади діяльністю нижчих органів;
— під час керування роботою державних службовців всередині апарату кожного органу виконавчої влади;
2) поза межами діяльності органів виконавчої влади, а саме:
— всередині державних підприємств, установ і організацій — з боку їх адміністрацій щодо решти персоналу;
— з боку тих чи інших уповноважених державою суб'єктів у процесі управління державними корпоративними правами;
— з боку різноманітних дорадчо-консультативних органів, утворюваних державними органами (наприклад, Президентом України), в частині виконання наданих їм організаційно-розпорядчих повноважень щодо інших органів, посадових осіб.
Сфера здійснення виконавчої влади визначається наступними рисами:
1. Не всі напрями реалізації виконавчої влади опосередковуються у вигляді власне державно-управлінської діяльності, що підтверджується відсутністю в цих напрямах іманентних рис поняття "державне управління
2. коли здійснення виконавчої влади відбувається у формі управлінської діяльності, слід ураховувати, що в демократичній державі функції та повноваження виконавчої влади можуть реалізовуватись не тільки виключно суб'єктами державної влади, а й недержавними суб'єктами. Зокрема, ці функції та повноваження:
— можуть бути делеговані державою органам місцевого самоврядування;
— можуть бути делеговані державою деяким іншим недержавним інституціям (наприклад, окремим громадським організаціям).
Виконавчо-розпорядча діяльність державних органів поділяється на дві частини. Перша частина, пов'язана з реалізацією владного впливу державних органів на всі інши суб'єкти, належить до державного управління, а іншу частину, пов'язану з реалізацією суб'єктивних прав різних суб'єктів, можна визначити як публічно-сервісну діяльність.
- види реалізації норм права
Розрізняють чотири основні форми реалізації права за складністю та характером дій суб’єкта;
— дотримання;
— виконання;
— використання;
— застосування.
В основу такого поділу покладено ступінь активності суб’єктів щодо реалізації правових норм. Дотримання, виконання і використання — це безпосередні форми реалізації норм права, а застосування — опосередкована (особлива)форма.
Дотримання — це така форма реалізації норм права, за якої суб’єкт дотримується встановлених заборон: утримується від протиправних дій, дотримуючись вимог правової норми. Дотримання норм права — це вид правомірної поведінки і, в той же час, найбільш загальна форма реалізації права:
Виконання — це така форма реалізації норм права, за якої суб’єкт
здійснює активні дії щодо виконання покладеного на нього юридичного обов’язку. В такій формі реалізуються зобов’язуючі норми права:
Використання — це така форма реалізації норм права, за якої суб’єкти на свій розсуд використовують надані їм права та можливості, задовольняючи свої законні інтереси.
Застосування норм права — це особлива форма реалізації правових норм, яка становить владно-організуючу діяльність компетентних органів та посадових осіб щодо реалізації норм права в конкретних життєвих ситуаціях і винесення актів застосування права, тобто індивідуально-правових актів.
