Під структурою правовідносин розуміють сукупність її внутрішніх елементів і спосіб зв'язку між ними на підставі розподілу між учасниками даних відносин суб'єктивних прав, обов'язків і відповідальності з приводу певного соціального блага або забезпечення законних інтересів.
Види правовідносин:
1)за галузевою ознакою (предметом правового регулювання) — конституційні, цивільні, трудові,адміністративні, кримінальні,тощо.
2) за функціональним призначенням— регулятивні та охоронні
3) за субординацією в правовому регулюванні — матеріальні та процесуальні.
4)за волевиявленням сторін (методом правового регулювання) — договірні та управлінські
5) за ступенем визначеності суб'єктів — відносні та абсолютні.
6) за характером дій зобов'язаного суб'єкта — активні та пасивні.
7) за кількістю суб'єктів, які беруть участь у правовідносинах — прості та складні.
8) за розподілом прав і обов'язків між суб'єктами — односторонні та двосторонні.
9) за часом дії — короткострокові та довгострокові.
Суб'єкти (учасники) правовідносин - індивідуальні або колективні суб'єкти, які на підставі правових норм використовують свою правосуб'єктність у конкретних правовідносинах, тобто реалізують суб'єктивні права і юридичні обов'язки, повноваження і юридичну відповідальність. Наприклад, суб'єктний склад податкових правовідносин містить у собі дві сторони: платник податків (платник зборів) і держава (в особі компетентних органів). Учасниками кримінально-виконавчих правовідносин є засуджений, а також посадові особи й органи, на які покладений обов'язок виконання покарання.
1) індивідуальні (фізичні особи): громадяни, тобто особи, що мають громадянство певної країни; іноземні громадяни; особи без громадянства (апатриди); особи з подвійним громадянством (біпатриди). Спеціальним індивідуальним суб'єктом правовідносин є посадова особа;
2) колективні (державні і недержавні юридичні особи): державні органи, організації, установи, підприємства; комерційні організації (акціонерні товариства, приватні фірми - вітчизняні, іноземні, міжнародні); органи місцевого самоврядування; громадські об'єднання (партії, профспілкові організації тощо); релігійні організації. Зауважимо, що не усякий колектив може бути суб'єктом права. Навчальна група, курс, кафедра в навчальних закладах, виробничі бригади та інші колективи не мають цієї якості, оскільки вони не є постійними, усталеними та внутрішньо організованими утвореннями з єдиною волею і метою;
3) держава та її територіальні структурні одиниці: суб'єкти федерації (штати, землі) у федеративних державах; політичні автономії у регіональних (регіоналістських) державах або адміністративно-територіальні автономії в унітарних державах; адміністративно-територіальні одиниці (область, місто, селище та ін.);
4) соціальні спільноти - народ, нація, етнічні або релігійні групи, громадяни виборчого округу, територіальна громада тощо.
