Нормативно-правовий акт — офіційний письмовий документ, прийнятий уповноваженим на це суб'єктом нормотворення у визначеній законодавством формі, спрямований на регулювання суспільних відносин, що містить норми права і розрахований на неодноразове застосування.
Правовий прецедент — джерело права, що являє собою письмове або усне рішення судового або адміністративного органу, якому надається державою формальна обов'язковість, і воно стає нормою, зразком при розгляді всіх подібних справ у майбутньому.
Правовий (санкціонований звичай) — санкціоноване державою правило поведінки, що склалося історично, у результаті багаторазового повторення людьми певних дій.
Нормативно-правовий договір — це двостороння або багатостороння угода, яка містить норми права. Договори з нормативним змістом на відміну від більшості індивідуально-правових договорів завжди містять загальні правила поведінки і не мають персоніфікованого, разового характеру.
Релігійні тексти — документи, які містять церковний канон або іншу релігійну норму, що переплетена з нормами моралі і права, санкціонована державою для надання їй загальнообов'язкового значення і забезпечена нею.
Правова доктрина — це витоки формування права, його джерела, опубліковані праці юристів, які дістали загального визнання.
Принципи права — це основні ідеї, вихідні положення, які закріплені в законі, мають загальну значущість, вищу імперативність (веління) і відображають суттєві положення права.
Цей перелік не є вичерпним, особливо з історичної точки зору.
