Прийшовши до влади в 1953 р., М. Хрущов робить спробу усунути недоліки в системі управління в таких напрямках:
1 підвищення ролі й розширення прав союзних республік у різних сферах життя
2 запровадження нового порядку планування, який обмежував число директивних показників з центру
3 розширення прав і самостійності підприємств
4 скорочення управлінського апарату, звітності.
Протягом 1954–1956 рр. у відання союзних республік було передано підприємства та організації цілих галузей народного господарства, зокрема харчової, заготівельної, легкої, текстильної, рибної, тощо. Всього 15 тис. підприємств.
Ці заходи підвищили ефективність виробництва, однак в управлінській системі, як і раніше, переважали елементи керівництва по вертикалі, що в підсумку гальмувало комплексний розвиток республік і регіонів.
57.Розкажіть про рух «шістдесятників» в Радянській Україні, визначте його значення в контексті українського державотворення.
«Відлига» породила таке явище суспільно-культурного життя, як шістдесятництво – рух творчої молоді, яка сповідувала оригінальну тематику, нові думки, відмінні від офіційних, і стала центром духовної опозиції режиму в Україні. Характеризуючи шістдесятництво, один із його представників В. Мороз підкреслював: «То було молоде покоління, яке пішло в університети, яке могло уже подумати про щось інше, а не тільки про елементарні умови існування… Чорновіл, наприклад, був редактором комсомольської загальноукраїнської газети. Дзюба був одним з найважливіших критиків у Спілці письменників України. Стус був аспірантом в Інституті літератури в Києві. Одним словом, люди на найвищих щаблях… які в комуністичному істеблішменті могли далеко піти. Але це були найкращі люди в розумінні моральному… Вони відчували, що проповідувати те, в що не віриш, просто робити кар’єру, дивитись, як твій нарід російщать, – це багно. Значить, у тих людей виникло природне бажання вирватись з багна». Важливим документом нової хвилі відродження стала праця І. Дзюби «Інтернаціоналізм чи русифікація». З позицій «розширеного трактування соціалістичного реалізму» автор розглядав право націй на самовизначення, доводив, що Ленін вкладав у поняття «націоналізм поневоленої нації» позитивний зміст. Саме цю працю Б. Антоненко-Давидович назвав референдумом покоління. В системі розповсюдження самвидаву головними були два центри: Київ тут активно діяли І. Світличний, В. Чорновіл, Є. Пронюк та Львів М. і Б. Горині, І. Гельта ін.. Саме тут писалися й передруковувалися самвидавчі статті, саме звідси вони розповсюджувались у містах України. Це були головні осередки духовної опозиції та інакодумства. В цьому ж середовищі виношувалась ідея організації опозиційного руху. 1964 р. з’явилися анонімні тези «Стан і завдання українського визвольного руху», в яких ішлося про колоніальне становище України у складі СРСР, ставилися завдання організувати в Україні визвольний рух, котрий мав би діяти легальними й нелегальними «революційно-демократичними» методами. Частина шістдесятників стояла на порозі формування політичної опозиції.
