Головними причинами війни стали важке соціальне, національне і релігійне гноблення, яких зазнавав український народ з боку польської феодальної держави, особливо її магнатів.
Польська влада пробувала руйнувати козацький стан різними шляхами, зокрема набираючи козаків на службу для захисту кордонів, спільних походів проти інших держав тощо. Цих козаків вносили до спеціальних списків – реєстрів. Невдовзі таких козаків стали називати реєстровцями. Між ними і низовими нереєстровими козаками виникали часті суперечки. Проте сподівання офіційної влади за допомогою реєстровців розколоти козацтво не справдилися. Чисельність козацтва внаслідок «покозачення» населення України зростала й надалі. Це врешті-решт викликало хвилю козацько-селянських повстань, які вибухали протягом кінця ХVІ – першої половини ХVІІ ст.
Одне з таких повстань перетворилися на національно-визвольну війну українського народу 1648–1654 рр. під проводом Б. Хмельницького, найвищу форму протесту проти феодально-кріпосницького й чужоземного гніту. Базою повстання стала Запорозька Січ.