За часів князя Володимира Святославовича було проведено низку ефективних реформ.
Адміністративну реформу було спрямовано на ліквідацію «племінних княжінь» і запровадження нового адміністративно-територіального поділу. Територію було розділено на уділи. Врядувати в них Володимир призначав своїх синів, родичів, довірених осіб – посадників. Їм належала військова, адміністративна та судова влада, яку вони чинили іменем «Великого князя».
Військова реформа сприяла ліквідації племінних збройних формувань. Натомість великий князь наймав дружинників, яких наділяв маєтками з правом експлуатувати населення. Дружинники давали присягу «вірою і правдою» виконувати волю князя.
Внаслідок релігійної реформи з 988–989 рр. почалося утвердження християнства як державної релігії.
Судова реформа розмежовувала світське княже й церковне судочинство. Для цього було запозичено норми візантійського права, об’єднані в збірниках «Номоканонах».
