1. Архаїчний період (7 століття до нашої ери - 5 вік до нашої ери). Характерно: гострота в соціальному відношенні, тому що йде руйнування родової громади й становлення полісів. У громаді на чолі стояв цар, потім родова знать, у полісі походження не мало значення. Ніцше називає цей період трагічним.
Розвивається усна народна творчість. З'являються епічні, архаїчні, героїчні поеми, з яких до нас дійшли тільки гомерівські-«Іліада» та «Одісея».
2. Класичний (аттичний) період. У цей час центр культурного життя перебуває в Афінах. Після Греко-перської війни почався розвиток Афін, які незабаром стало прикладом для всієї Греції. Розвивається театр драматургії, вважається, що театр завжди розвивається в трагічну епоху. Спочатку з'являється трагедія,(Есхіл «Орестея», Софокл «Цар Едіп», «Антігона», Евріпід «Медея», «Іпполіт») потім комедія.(Арістофан «Жаби», «Хмари», «Лісістрата») Розвивається лірика й ораторське мистецтво, риторика. У четвертому столітті починає розвиватися проза ( «Крітон», «Федон»). Спочатку з'являється історична проза (Геродот, Фукідіт, Ксенофонд), потім філософська. (Платон «Аплогогія Сократа», Арістотель «Поетика»)
3. Елліністичний період (з 4 століття до нашої ери по 1 століття до нашої ери). У цей період Греція завойовується спочатку Філіпом, потім Олександром Македонським. Полісна система віджила себе. В Олександра є велика ідея - нести грецьку культуру варварам. Потім Олександр розуміє, що грецька культура – не єдина конкурентноздатна у світі. Еллінізм - симбіоз грецької й інших культур. Культурний центр переноситься в Єгипет, в Олександрію. Там виникає гуманітарна наука.
Характерна пильна увага до людини. Розвиваються малі жанри лірики, наприклад, епіграма. Втрачає значення висока комедія, з'являється новоаттична комедія (Менандр «Відлюдник») про родину, про дім.
4. Період грецької літератури епохи римського панування (1 століття до нашої ери - 476 рік нашої ери).
Загарбання римлянами низки Еллінських держав призвело до економічної розрухи низького зниження їх культури, проте римляни цікавились грецькою культурою. Еллада для Риму – історико-культурний музей. Почався широкий процес злиття грецької та римської культур. Освічена частина римлян добре володіла грецькою мовою, а греки знали латину. Розвивається жанр роману, зокрема такі його різновиди як Авантюрний роман випробувань (Харітон «Херей і Калліроя») та Роман-ідилія або пасторальний роман. (Лонг «Дафніс і Хлоя»).
_____________________
Взаємний зв'язок між літературою і потребами суспільства був в античному світі завжди надзвичайно тісний. Отже, для того, щоб зрозуміти причини появи тих чи інших літературних жанрів у різні періоди розвитку грецького суспільства, слід визначити найголовніші етапи становлення літератури.
Найчастіше вирізняють чотири головні епохи розвитку давньогрецької літератури:
- Література архаїчної Греції (до 7 ст. до н.е.)
- Долітературний період - міфи
- Гомерівський період – Іліада, Одіссея
-Класична література Греції
- Після гомерівський період – Сапфо «До Афродіти», Анакреонт «Дай мені Гомера ліру», Архілох, Алкей «Послання Пітаку», «Пісні заколоту»
- Аттичний період – Есхіл «Орестея», Софокл «Антігона», «Цар Едіп», Евріпід «Медея»
-Література лоби еллінізму (кінець 4-2 ст. до н.е.) – Менандр «Відлюдник»
-Література епохи римського панування. (середина 2 ст. до н.е. – 4 ст. н.е.) – Лонг, Харитон «Херей і Калліроя»
