Антична культура вплинула на розвиток європейської та вітчизняної культури в наступних областях:
Вона заклала основи європейського менталітету. Латинь і грецька мова увійшли складовими частинами в усі європейські мови, склавши основу наукової, музичної, політичної, юридичної та іншої лексики.
- Політика дала зразки державного устрою, принципів демократії, форм управління державою.
- У праві - заклала основи загального та приватного права всіх європейських держав.
- У мистецтві послужила зразком для наслідування, школою художнього смаку та естетичних принципів освоєння світу.
- У спорті - дала основу багатьох видів спорту-боротьби, легкої атлетики, кінних змагань і ін, заклала принципи змагальної діяльності та Олімпійських ігор.
- В освіті - принципи дидактики та виховання підростаючого покоління.
- У військовій справі - правила організації війська, навчання військовому справі, основи стратегії і тактики.
- У науці та медицині - дала безліч базових знань, оснастила мовою науку і медицину дала термінологію.
- Сформувала теоретичну базу багатьох областей наукового знання в тому числі філософії, логіки, філології та ін.
Цей етап охоплював близько трьох століть (з кінця 4 ст. Н.е. до 1 ст. До н.е., тобто до початку завоювань території Єгипту Римом). Він пов'язаний з завоюваннями македонського царя і полководця Олександра Македонського, який за підтримки грецької армії та армій інших завойованих їм держав протягом 10 років створив величезну імперію. Після смерті Олександра імперія розпалася на ряд монархій, на чолі яких стояли його наступники (діадохи): Македонія, Єгипет зі столицею в Олександрії, Сирію зі столицею в Антіохії і Пергамское царство - з центром Пергам.
Олександр Македонський увійшов в історію як видатний полководець, не програв жодної битви, людина, яка отримала різнобічну на той час освіту. Досить сказати, що його вчителем був відомий грецький філософ-енциклопедист Арістотель, творець праць з політичного устрою держав, логіки, етики, риторики, біології, поетики, філології та філософії і ін.. Ідея всесвітнього космополітичного царства, що об'єднує численні народи і держави, створення єдиної культури - така була рушійна сила завоювань Олександра. Однак йому не вдалося до кінця здійснити свою ідею. Він помер у Вавилоні в 323 р.
У розумінні сучасної науки античність – це історія і культура Стародавньої Греції і Стародавнього Риму – від виникнення перших давньогрецьких держав (кінець III–II тисячоліття до н.е.) і до падіння Західної Римської імперії та завоювання Риму варварськими племенами (V ст. н.е.). Відповідно існують поняття античної філософії, античного мистецтва, античної літератури і т.п. Буквальний переклад слова “античний” з латинської – “стародавній”. В Європі в епоху Відродження увійшло в моду колекціонування предметів старовини, їх стали називати “антиками”. Пізніше у Франції виникло вже власне поняття “античність” – для позначення всіх ранніх форм мистецтва. В міру поглиблення досліджень зміст терміна звузився.
Рівень розвитку і ступінь впливу на подальшу історію надають культурі Стародавньої Греції і Стародавнього Риму виключного характеру. В античному світі досягли розквіту всі, без винятку, сфери культури – освіта, наука, література, мистецтво. Творчість античних авторів і в науці, і в мистецтві мала гуманістичний характер, в її центрі була людина, її фізичне й духовне життя. Шедеври, створені античними письменниками, скульпторами і драматургами, стали в подальшому сприйматися як класичні, як неперевершені і гідні наслідування зразки. Давньогрецька і латинська мови є базою сучасної наукової термінології.
Становище вільних людей в античних державах принципово відрізнялося від інших давніх суспільств. Виникає демократія, громадяни користуються політичними правами, беруть участь в управлінні державою. Хоч не можна забувати і про те, що античне суспільство було рабовласницьким. Раби відігравали істотну роль в економіці давньогрецьких держав, робили свій внесок.
_____________________
Декілька тисячоліть відділяють нас від епохи, що увійшла в людську історію під назвою «античний світ». Коли кажуть про античність, мають на увазі дві країни – стародавні Грецію і Рим. Популярність античної цивілізації вже з часів Середньовіччя зростала з кожним століттям. Греко-римська література стала однією з важливих підвалин при створенні літератури народів Зх Європи і, безперечно, прискорила цей процес. Латинська мова стає мовою духовенства, учених і письменників, а також мовою міжнародного спілкування. Давньогрецька мова була мертвою вже десь із початку нової ери. Особливе зацікавлення античністю виявили гуманісти епохи Відродження. У вузькому значенні це означало відродження давно забутої грецької мови. Перед гуманістами постав захоплюючий і неповторний світ еллінської давнини. Вони відстоювали можливості людського розуму і свято вірили у його всеосяжність, захищали вільні почуття людини, її прагнення до пізнання навколишнього світу – і раптом усе це знайшли в багатьох творах грецьких письменників. Форма «Декамерона» Бокаччо, так зване «рамкове обрамлення» очевидно запозичене з платонівських «Діалогів». За доби класицизму культурна вагомість античного світу не зменшилася, проте змінюється сам підхід до античної спадщини. Головний принцип – наслідувати в усьому спадщину античних класиків. Наприклад, у трагедії класи цисти обстоюють штучний принцип – обов’язкове дотримання трьох єдностей – часу, місця і дії. П.Корнель «Смерть Помпея», «Горацій». У вік Просвітництва ставлення до античності знову змінюється. Характер цих змін залежав від особливостей історичного розвитку кожної європейської країни. Ф.Шіллер створює вірші на античні теми «Боги Греції», «Тріумф кохання». Мистецтво греків і римлян живе і в сучасній культурі. Поетичні розміри. У військовій справі - правила організації війська, навчання військовому справі, основи стратегії і тактики. У спорті - дала основу багатьох видів спорту-боротьби, легкої атлетики, кінних змагань і ін, заклала принципи змагальної діяльності та Олімпійських ігор. У науці та медицині - дала безліч базових знань, оснастила мовою науку і медицину дала термінологію.
