Давньогрецька культура увібрала в себе традиції крито-мікенської культури. Ця культура розквітла у III та II тис. до РХ у східній частині Середземного моря — на
о. Крит. О. Крит був могутньою монархією, де існувало рабовласництво. Крит став центром розвинутої цивілізації. Спочатку з’являється лінійне письмо А (догрецька мова), згодом лінійне письмо Б (грецькомовне). Об'єднуючу, формоутворюючу роль для всієї давньогрецької культури грала міфологія. Вона почала складатися ще в Крито-Мікенський період. Найдавнішими були божества, що втілювали сили природи. Від союзу Геї — землі і Урану — неба з'явилися титани, старшим був Океан, молодшим — Кронос. За міфологією Кронос вирішив помститися своєму батькові за те, що він ув'язнив його братів циклопів у тартарі. Поки Уран спав, Кронос наніс йому тяжкого удару і став царем усіх богів. Діти Кроноса — боги на чолі із Зевсом у суворій сутичці з титанами отримали перемогу і розділили владу над світом. Паралельно із міфологією розвивалася культова практика — жертвопринесення і молитви, що проходили у храмах. Кожне місто мало бога — заступника. Афіна вважалася покровительницею Афін. Олімпія була центром поклоніння Зевсу, якому і присвячувалися тут спортивні Олімпійські змагання. Місце головного святилища Аполлона — Дельфи, де знаходився найвідоміший дельфійський оракул, як вважали греки тут знаходився відмічений особливим каменем центр Землі. Людяні, пройняті гармонією образи грецької міфології, стали своєрідним ґрунтом для розвитку давньогрецького мистецтва. У ході розвитку античної духовної культури поступово виробляється ідеал людини, який передбачає гармонію, поєднання фізичної і духовної краси. З цим ідеалом співвідносилася вся система виховання і освіти, унікальна для свого часу. Саме в полісах Еллади уперше в історії постало завдання навчання дітей усього вільного населення (мова йшла насамперед про хлопчиків). Причому увага зверталася як на придбання наукових знань, так і на фізичний розвиток, на засвоєння морального кодексу вільного громадянина. Окрім того, існували приватні і державні учбові заклади.
____________________________
Художній процес в Давній Греції пройшов декілька етапів: початок його пов'язують з крито-мікенським (егейським) (III – II тис. до н. е.) та так званим гомерівським періодом (XI – IX ст. до н. е.). Після цього в Давній Греції виокремлюють період архаїки (VIII – VI ст. до н. е.), класики (V – IV ст. до н. е.).
Крито-мікенський період в історії культури Давньої Греції вважають її передісторією. Її центром був острів Крит, а пізніше місто Мікени. І сьогодні дуже багато нез'ясованого в цій культурі, яка пов'язана з безліччю міфів. Зразками егейської культури є величезні палаци на острові Крит у Кносі, Малії та Фесті. Серед них виокремлюється Кноський палац – гігантське об'єднання приміщень, яке нагадує міфічний Лабіринт, величний й водночас розмірений з людиною, одночасно релігійний, адміністративний і господарський центр, щедро прикрашений фресками, скульптурами. Художні твори дуже подібні до єгипетського мистецтва.
Наприкінці XVI ст. до н. е. історія Криту була загадково закінчена, а центром цивілізації стала материкова частина Греції, де досягла розквіту Мікенська (Ахейська) культура. Її зміст найбільш повно проявився в архітектурі і скульптурі.
Характер будівництва палаців свідчить про те, що життя тут було пов'язане з війнами. Найбільш відомі Мікенський і Тірінфський палаци – справжні фортеці, розташовані на пагорбах, складені з кам'яних брил. Ансамбль палаців включав місця для поховання царів – шахти-могили. Обличчя померлих царів покривали золотими масками-портретами.
Мікенська культура відіграла визначну роль у розвитку грецької міфології, з нею пов'язують створення найбільш відомих міфів. Її зміст відтворений у двох поемах, авторство яких приписують Гомеру – "Іліада" та "Одіссея", сюжетну основу котрих пов'язують з епічними переказами X – VIII ст. до н. е. Письмово зафіксовані "Іліада" і "Одіссея" Гомера з'явилися в добу переходу до архаїки. У них визначені ті моральні цінності, які пізніше стануть основою життя давніх греків. Серед них особливо високе значення мала військова доблесть (арете). В поемах, як і взагалі в реальному житті, затверджується агон. Поява "Іліади" та "Одіссеї" знаменує перехід до останнього періоду існування крито-мікенської культури, який отримав назву "гомерівського". Тоді, у XII ст. до н. е., тут з'явились північні племена – дорійці, які підпорядкували собі великі міста – Мікени, Тірінф, Пілос. Дорійська культура додала до художніх здобутків мікенського мистецтва так званий геометричний стиль, тектонічність, конструктивність. Найбільш відомими пам'ятками того часу були керамічні вази, прикрашені геометричним орнаментом, теракотові і бронзові скульптури.
