пользователей: 30398
предметов: 12406
вопросов: 234839
Конспект-online
РЕГИСТРАЦИЯ ЭКСКУРСИЯ

74 Значення травлення у кишечнику, особливості будови та функцій різних відділів кишечнику, вікові властивості, можливі відхилення функцій

 

Тонкий кишечник людини має 5 м завдовжки і 4 см в діаметрі і складається з:

  • дванадцятипалої
  • порожньої
  • клубової кишок

 Товстий кишечник має в довжину 2 м, 6 см в діаметрі і складається з:

  • сліпої
  • ободової
  • сигмоподібної
  • прямої кишок

Обидва є м'язовими трубами, внутрішній шар містить лужний травний сік, нервові закінчення, кровоносні судини. Вміст кишечнику повільно просувається за допомогою перистальтики (хвилеподібного руху).

Через пілоричний сфінктер їжа потрапляє у тонку кишку. Перший відділ тонкої кишки — дванадцятипала кишка, де відбувається змішування їжі із жовчу, яка забезпечує емульгування жирів, ферментами підшлункової залози і тонкої кишки, розщеплюють вуглеводи (мальтоза, лактоза, сахароза), білки (трипсин і хімотрипсин). У тонкій кишці відбувається основний обсяг всмоктування поживних речовин через кишкову стінку.

Після проходження тонкого кишечника їжа потрапляє у товсту кишку. Тут відбувається всмоктування води і деяких поживних речовин, таких як вітаміни, тут же відбувається і формування калових мас.

Відхилення функцій:

Проноси виникають внаслідок посилення кишкової секреції і зниження всмоктувальної функції кишечнику. При деяких формах патології причиною проносів є підвищення моторної активності кишечнику.

Запори обумовлені посиленням моторики або послабленням рухової активності кишечнику з подальшим копростазом. Завзяті запори спостерігаються при атонії кишечнику, що виникає при його хронічних захворюваннях, що супроводжуються ураженням м'язової оболонки або порушенням нейрогуморальних механізмів регуляції. При гострих інфекційних процесах, інтоксикаціях, неврологічних розладах можуть спостерігатися запори на ґрунті парезу кишечнику - гостро виник порушення кишкової перистальтики.

Болі в кишечнику найчастіше пов'язані з підвищенням тиску в тонкій або товстій кишці, що може бути викликано спазмом, судорожними скороченнями гладкої мускулатури кишечнику, скупченням газів. Вони можуть бути також обумовлені порушенням кровопостачання кишечнику, роздратуванням нервових рецепторів при запальних процесах в кишечнику.

 

 

Вікові особливості

А. З самого народження підшлункова залоза виділяє всі ферменти, характерні для дорослого, але активність їх низька; вона досягає максимальних значень до 4–6 років. Функціональне дозрівання підшлункової залози завершується до 15–16 років. Материнське молоко, що має в своєму складі оптимальну кількість речовин, необхідних для розвитку дитини, є основним продуктом живлення на першому році життя. У цей період переважає мембранне і внутрішньоклітинне  травлення. Для грудних дітей характерний також аутолітичний тип травлення, який відбувається за рахунок ферментів, що містяться в молоці.

Слинні залози функціонують з моменту народження, але в перші місяці слини виділяється мало.

З посиленням харчування і отриманням різних продуктів у дітей посилюється секреторна і моторна діяльність травної системи. Єдиним типом травлення стає власне травлення під впливом ферментів у порожнині травного тракту. З переходом на тверду їжу стає важливим механічне оброблення харчових продуктів і формування харчової грудки. Для жування стає важли­вим розвиток зубів.

До моменту народження шлункові залози розвинені слабо. Тому у новонароджених активність ферментів, а також кислотність шлункового соку набагато нижча (рН 3–4), ніж у дорослих. Кислотність шлункового соку у них зумовлена молочною кислотою; при переході на штучне живлення вона заміщається соляною кислотою (максимальна секреція НСl спостерігається в 15–16 років). У дітей (до 6–7 років) через низьку концентрацію НС1 шлунковий сік володіє слабкими бактерицидними властивостями, що сприяє їх легкій сприйнятливості до шлунково-кишкових інфекцій.

Перші 2 місяці життя білки не розщеплюються; у 2–3 місяці гідролізу піддаються білки рослинного походження, а з 5 місяців – тваринного походження. З віком росте об’єм виділення шлункового соку, соляної кислоти, активність ферментів. До 7 років шлункове травлення досягає майже повного розвитку, який остаточно завершується в період статевого розвитку, тобто до 15–16 років.

Б. Інволюційні зміни

Найбільш виражені атрофічні зміни відбуваються в ротовій порожнині.

Товщина слизового шару шлунку зменшується, сплощуються шлункові ямки, зменшуються розміри залозевих клітини. Зменшується кількість кровоносних капілярів, що викликає гіпоксію органу. В результаті таких змін у слизовій оболонці шлунку, а також порушення нейрогу­моральної функції, знижуються інтенсивність та об’єм секреції шлункового соку, зменшується кислотність (зниження продукції соляної кислоти починається з 30–35 років), знижується концентрація пепсину. Моторна функція шлунку сповільнюється, у зв’язку з чим їжа тривалий час перебуває в шлунку – це є своєрідною компенсацією пониженої секреторної активності шлунку.

Атрофічні зміни в підшлунковій залозі починають розвиватися після 40 років. Замість ацинозних клітин, що продукують компоненти панкреатичного соку, розростається сполучна і жирова тканина. Це зменшує секрецію підшлункового соку, вмісту й активності протеолітичних ферментів, ліпази та, у меншій мірі, амілази. При старінні понижена секреторна відповідь на гуморальні чинники.

З віком збільшується загальна довжина кишечнику, частіше окремих частин товстої кишки. У стінці відбуваються атрофічні зміни, що призводять до порушен­ня мембранного травлення, всмоктування вуглеводів, білків, жирів. Змінюється мікрофлора кишок. З віком збільшується кількість мікробів у тонкій кишці, що гальмує гідроліз і всмоктування. Збільшенню кількості мікробів сприяє послаблення моторики і перистальтики.

З віком зменшується маса печінки. Знижуються функціональні можливості гепатоцитів, що порушує білковий, жировий і вуглеводний обмін і знижує детоксикаційну функцію печінки, що підвищує ризик розвитку набряку тканин, знижує транспортні функції крові. На пізніх етапах онтогенезу знижується майже на 1/3 рівень вільних амінокислот (головним чином незамінних), що зменшує інтенсивність синтезу білків у всіх органах.

 


31.01.2014; 01:49
хиты: 279
рейтинг:0
для добавления комментариев необходимо авторизироваться.
  Copyright © 2013-2024. All Rights Reserved. помощь