У головному мозку, як і в спинному, є біла і сіра речовина. Біла речовина (відростки нейронів) утворює провідні шляхи, які зв'язують відділи головного мозку між собою та зі спинним мозком. Сіра речовина (тіла нейронів) утворює кору півкуль головного мозку і мозочка й у вигляді окремих скупчень нейронів, так званих ядер, міститься всередині білої речовини.
У головному мозку розрізняють такі складові: довгастий мозок, міст, мозочок, середній мозок, проміжний мозок та кінцевий, який ще називають великий мозок (мал.1). Учені ще об'єднують головний мозок у відділи: задній, середній і передній мозок. Задній мозок включає довгастий, міст і мозочок, а передній - проміжний і кінцевий мозок.
Довгастий мозок як складова заднього мозку є продовженням спинного мозку та має подібну будову та функції. Це еволюційно найдавніша частина головного мозку. У ядрах сірої речовини довгастого мозку зосереджені життєво важливі нервові центри дихання (вдих-видих), травлення (слиновиділення, секреторна діяльність травних залоз, жування, ковтання), а також нервові центри захисних рефлексів (мигання, кашлю, блювання, чхання). У ньому містяться ядра блукаючого нерва, які іннервують серце та інші внутрішні органи. Через довгастий мозок проходять нервові шляхи від спинного мозку до мозочка і середнього мозку, а від них - до інших відділів головного мозку.
Міст є продовженням довгастого мозку і з'єднує між собою спинний, довгастий, середній і проміжний. Через нього проходять висхідні і низхідні нервові шляхи. У білій речовині мосту є ядра, від яких беруть початок п'ята-восьма пари черепно-мозкових нервів. Тут є центри, що контролюють міміку та жування.
Мозочок як складова заднього мозку розташований безпосередньо над довгастим мозком. Він складається з двох півкуль, сполучених черв'яком. Поверхня мозочка вкрита сірою речовиною, в товщі півкуль і черв'яка міститься біла речовина, в якій є скупчення сірої речовини. Мозочок зв'язаний провідними шляхами (чутливими і руховими) зі спинним, довгастим і середнім мозком, а через міст - з корою великого мозку. Він відіграє важливу роль у регулюванні рівноваги тіла, координації рухів (робить їх точними) і підтримуванні тонусу м'язів. Якщо нормальне функціонування мозочка порушується, людина втрачає здатність до точних, узгоджених рухів, зберігання рівноваги тіла.
Середній мозок розташований між мостом і проміжним мозком. Через нього вгору і вниз проходять нервові шляхи, які передають імпульси до проміжного і кінцевого мозку та від них. У середньому мозку міститься низка важливих нервових центрів, зокрема первинні центри зору, слуху, м'язового тонусу тощо. Середній мозок є одним з основних центрів регуляції рухів і напруження скелетних м'язів, переважно тих, які протидіють силі гравітації (розгиначі ніг, м'язи спини).
Довгастий мозок, міст і середній мозок утворюють стовбур головного мозку.
Що таке ретикулярна формація?
У стовбурі мозку ретикулярна формація (від лат. ретикулум - сітка і лат. формаціо - утворення) - це утворення зі скупчень нервових клітин з дуже розгалуженими дендритами і довгими аксонами, що утворюють густу сітку. Ретикулярна формація, ніби дорожня смуга, тягнеться від спинного мозку через стовбур і далі до кінцевого мозку та відповідно зв'язує їх між собою. Через неї «просіюється» вся інформація, що має надійти до кінцевого мозку.
Отже, стовбур головного мозку є організатором життєво важливих рефлексів: дихання, травлення, секреції тощо. Він є впливовим посередником, через провідні шляхи (висхідні та низхідні) якого проходить інформація зі спинного мозку в кору кінцевого мозку та навпаки.
Узагальнимо знання
До стовбура мозку належать: довгастий мозок, міст і середній мозок. У стовбурі мозку міститься сітчастий утвір, або ретикулярна формація, яка активізує роботу кінцевого мозку. Відділи стовбура мозку регулюють вегетативні процеси в організмі і беруть участь у виконанні деяких рухових функцій.
24 Трахея до моменту народження дитини встигає повністю сформуватися, її верхній край більш розширений, він розташований на рівні IV шийного хребця (у дорослих — на рівні VIII хребця). Трахея має лійкоподібну форму, відносно вузький просвіт, складається з 12—20 хрящових напівкілець, які теж м’які та піддатливі. У трахеї недостатньо розвинута еластична тканина. Слизова оболонка має такі самі особливості, як і в гортані.Діаметр просвіту трахеї змінюється протягом дихального циклу. Особливо значні зміни відбуваються під час кашлю — просвіт зменшується на одну третину свого поперечного розміру.Бронхи новонароджених вузькі й короткі. Роздвоєння трахеї розташоване на рівні III грудного хребця (у дорослих — на рівні V). Правий бронх короткий, широкий, він є продовженням трахеї. Лівий бронх — вузький, довгий, відходить від трахеї під прямим кутом. М’язові та еластичні волокна бронхів недорозвинені. Слизова оболонка пухка, добре постачається кров’ю, але суха, залози слизової оболонки погано функціонують. Поверхня бронхів вкрита тонким шаром слизу, який рухається зі швидкістю 0,25-1 см/хв. У бронхіолах рух слизу повільніший (0,15-0,3 см/хв).Легені у новонародженого мають масу 50-60 г, що становить 1/50 маси тіла. Ліва легеня складається з двох часток (верхня і нижня), права — з трьох часток (верхня, середня і нижня). Окремі частки легень розвиваються нерівномірно. Міжчасткові щілини не виражені. Сегментарна будова легень відповідає будові легень у дорослих. Але окремі сегменти відокремлені один від одного вузькими прошарками пухкої сполучної тканини. Корені легень у новонароджених мають багато кровоносних та лімфатичних судин. Легенева тканина має однокамерні альвеоли, розміри яких у 4 рази менші, ніж у дорослих, загальна кількість альвеол також значно менша (у новонароджених у 10—12 разів менше альвеол порівняно з дорослими). Альвеолярні ходи широкі, еластична тканина розвинута недостатньо, у легенях переважає пухка сполучна тканина з розвинутою сіткою кровоносних судин.Перший вдих новонародженого характеризується сильним збудженням м’язів вдиху, насамперед діафрагми. Він наступає через 15-70 секунд після народження.
Дихання — необхідний фізіологічний процес постійного обміну газами між організмом і зовнішнім середовищем. В результаті дихання в організм потрапляє кисень, який використовується кожною клітиною організму в реакціях окислення, що є основою обміну речовий та енергії. В процесі цих реакцій виділяється вуглекислий газ, надлишок якого повинен весь час виводитись з організму. Без доступу кисню і виведенні вуглекислого газу життя може тривати всього декілька хвилин. Процес дихання включає п'ять етапів:
• обмін газами між зовнішнім середовищем і легенями (легенева вентиляція);
• обмін газів у легенях між повітрям легень і кров'ю капілярів, які щільно пронизують альвеоли легенів (легеневе дихання);
• транспортування газів кров'ю (перенос кисню від легень до тканин, а вуглекислого газу від тканин до легень);
• обмін газів у тканинах;
• застосування кисню тканинами (внутрішнє дихання на рівні мі-тохондрій клітин).
Чотири перші етапи відносяться до зовнішнього дихання, а п'ятий етап — до внутрішньотканинного дихання, яке відбувається на біохімічному рівні.
при важких порушеннях дихання з'являється цiаноз або блiдiсть шкiрних покривiв,
