Центри симпатичної частини розміщуються в грудному та поперековому
відділах спинного мозку. Її периферичний відділ складається з двох
симетричних симпатичних стовбурців, що лежать поряд з хребетним стовпом
на всьому протязі. Кожен із стовбурів складається з вузлів, які, залежно
від відношення їх до відділів хребетного стовпа, поділяються на шині,
грудні, поперекові та крижові.
Від симпатичних вузлів відходять нерви, що утворюють різні нервові
сплетення.
Симпатичні нервові волокна інервують не посмуговані м’язи, судини
кінцівок, входять в склад змішаних спинно-мозкових нервів. Збудження
спинно-мозкових нервів. Збудження
симпатичної нервової системи забезпечує підтримання постійності
внутрішнього середовища організму (гомеостаза). Наприклад, при зниженні
рівня цукру в крові збудження симпатичної нервової системи призводить до
збільшення активності мозкової речовини наднирників і виділення
адреналіну.
З током крові гормон надходить в печінку і таким чином глікоген
переходить в глюкозу, яка поступає в кров і рівень цукру встановлюється.
Симпатична нервова система не тільки регулює роботу внутрішніх органів,
але має дію на обмінні процеси, що протікають в експертних м’язах і в
нервовій системі (адаптаційно-трофічна
функція симпатичної нервової системи).
Під адаптаційно-трофічною функцією розуміють її дію на інтенсивність
обмінних процесів і пристосування їх рівня до умов існування організму.
Bстановлено, що при збудженні і пригніченні всіх відділів
нервової системи відбувається утворення фізіологічно активних речовин –
медіаторів.
В залежності від того, який медіатор утворюється в закінченнях нервових
волокон, прийнято ділити їх на холінергічні і адренергічні. Вони
збуджуються ацетилхоліном і норадреналіном та в залежності взаємодії
рецепторів, розрізняють холінорецептори та адренорецептори. Медіатори
мають здатність передавати збудження і після передачі вони руйнуються
специфічними ферментами.
