Жири, що потрапляють в організм з їжею, в процесі перетравлення в тонкій кишці розщеплюються на гліцерин та жирні кислоти, які переважно всмоктуються з кишок в лімфу і частково у кров. В організмі з цих речовин синтезується власний жир, який перш за все є багатим джерелом енергії (1 г жиру при катаболізмі виділяє 9,3 ккал енергії). Жир є обов'язковою складовою таких клітинних структур, як цитоплазма, ядро і мембрана, є основною складовою статевих гормонів. Крім енергетичної та пластичної функцій, жир, покриваючі внутрішні органи, захищає їх від механічних пошкоджень. Підшкірна жирова основа захищає організм від тепловтрат. З жирами в організм надходять жиророзчинні вітаміни (А, Д, Е, К).
Порушення жирового обміну (ліпідоза).
Ліпідози поділяють на паренхіматозні і стромально-судинні. Ще умовно, морфологічний прояв порушення обміну цитоплазматичних жирів в клітинах позначають як дистрофія, а нейтральних жирів та холестерину в стромі органа (стінках судин) - ожиріння.
А). Стромально-судинне ожиріння проявляється зменшенням або збільшенням запасів нейтрального жиру в підшкірній жировій клітковині, брижі, сальнику, осерді, кістковому мозку тощо.
Загальне зменшення жирової тканини має місце при виснаженні (кахексії). Вона стає в'ялою, драглистою, просякає рідиною, ослизнюється.
Б).Паренхіматозні ліпідози найчастіше зустрічаються в міокарді, печінці, нирках.
Жирова дистрофія нирок має місце при ліпемії, тобто при збільшенні кількості жиру в крові. Надлишок жиру виводиться з організму нирками, при цьому вони забруднюються.
Жирова дистрофія міокарда характеризується накопиченням в кардіоміоцитах крапель ліпопротеїдів. Процес має вогнищевий характер і зустрічається в групах м'язових клітин, розташованих за ходом венозного коліна капілярів і дрібних вен. Як правило, жирова дистрофія спостерігається при тривалій загальній гіпоксії.
Жирова дистрофія печінки характеризується збільшенням кількості вмісту жиру в гепатоцитах.