анатомия, Скелет людини та кістки

Скелет (від грец. skeleton — висохлий, висушений) є комплексом кісток (os, ossis), які виконують опорну, захисну, локомоторну функції. До складу скелета входять більше 200 кісток, з них 33—34 непарні. Скелет умовно підрозділяють на дві частини: осьовий і додатковий. До осьового скелета відноситься хребетний стовп (26 кісток), череп (29 кісток), грудна клітка (25 кісток); до додаткового — кістки верхніх (64) і нижніх (62) кінцівок. Кістки скелета є важелями, що приводяться в рух м'язами. У результаті цього частини тіла змінюють положення по відношенню один до одного і пересувають тіло в просторі. До кісток прикріпляються зв'язки, м'язи, сухожилля, фасції. Скелет утворює вмістища для життєво важливих органів, захищаючи їх від зовнішніх дій: в порожнині черепа розташований головний мозок, в хребетному каналі — спинний, в грудній клітці — серце і великі судини, легені, стравохід тощо, в порожнині тазу — сечостатеві органи. Кістки беруть участь в мінеральному обміні, вони є депо кальцію, фосфору тощо. Жива кістка містить вітаміни A, D, С та інші. Кістки відрізняються одна від одної формою і будовою. Виділяють кістки трубчасті, плоскі, змішані і повітроносні. Серед трубчастих розрізняють довгі (плечова, стегнова, кістки перед­пліччя, гомілки) і короткі (кістки п'ясти, плюсни, фаланги пальців). Губчасті кістки складаються з губчастої речовини, покритої тонким шаром компактної речовини. Вони мають форму  неправильного куба або многогранника і розташовуються в місцях, де велике навантаження поєднується з рухливістю (наприклад, надколінник). Плоскі кістки беруть участь в утворенні полостей, поясів кінцівок і виконують функцію захисту (кістки кришки черепа, грудина).

Змішані кістки мають складну форму і складаються з декількох частин, різних за походженням. До змішаних кісток відносяться хребці, кістки основи черепа.

Повітрононосні кістки мають в своєму тілі порожнину, що вистелена слизовою оболонкою і заповнена повітрям. Такі, наприклад, деякі частини черепа: лобова, клиноподібна, верхня щелепа і деякі інші. Форма і рельєф кісток залежить від характеру прикріплення до них м'язів. Якщо м'яз прикріпляється до кістки за допомогою сухожилля, то в цьому місці формується горб, відросток або гребінь. Якщо ж м'яз безпосередньо зростається з окістям, то утворюється поглиблення.

З'єднання кісток. Існують три групи з'єднання кісток: безперервні, напівсуглоби і переривчасті з'єднання — суглоби. Такий розподіл відображає філогенез хребетних тварин. У низьких (первинно-водних) хребетних тварин кістки сполучені в основному безперервно. З виходом хребетних на сушу для нових умов пересування був потрібний розвиток кінцівок як системи важелів і рухливе з'єднання кісток, що їх складали.

Безперервними називаються з'єднання кісток за допомогою різних видів сполучної тканини. Такими є шви — з'єднання країн кісток даху черепа між собою тонкими прошарками сполучної тканини. Кістки можуть з'єднуватися і за допомогою хряща, на приклад, рукоятка грудини з її тілом.

Напівсуглоби також є хрящовими з'єднаннями, але в товщі хряща є невелика порожнина. До них відносяться з'єднання хребців, лобкових кісток.

Скелет кінцівок складається з скелета пояса, який прикріплює кінцівки до осьового скелета, і скелета вільної кінцівки.

Скелет пояса верхньої кінцівки складається з пари лопаток і пари ключиць. Лопатка (scapula) — парна плоска кістка трикутної форми, яка прилягає до задньої поверхні грудної клітки. Разом із плечовою кісткою лопатка утворює плечовий суглоб. Ключиця (clauicula) — парна покривна кістка, одним кінцем сполучена з верхнім кінцем грудини, іншим — з лопатками. Скелет руки складається з плечової кістки, двох кісток передпліччя (ліктьова і про­менева) і кісток кисті (кістки зап'ястка, п'ястя і фаланг пальців).

Скелет пояса нижньої кінцівки представлений тазовим поясом, утворений двома масивними тазовими кістками, кожна з яких, у свою чергу, складається з трьох зрощених кісток — клубкової,  сідничної, лобкової. Тазовий пояс разом з крижами утворює таз, який захищає органи черевної порожнини. У жінок розміри тазу більше, ніж у чоловіків, більше і величина нижнього отвору, що пов'язано з дітородінням. На бічних поверхнях тазових кісток знаходяться западини, в які занурюється головка стегнової кістки, утворюючи тазостегновий суглоб. Скелет нижньої кінцівки включає стегнову кістку, дві кістки гомілки (велику і малу гомілкові) і стопу, що складається з 26 дрібних кісток. У зв'язку з прямоходінням стопа людини набула склепінчастої форми, яка забезпечує пружну ходу.